Кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк дав інтерв’ю після повернення з полону
Кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк, який 24 серпня повернувся з російського полону, дав перше інтерв’ю після звільнення. Він заявив, що тепер головне завдання – звільнити решту українців, особливо тих, хто перебуває в полоні з 2022 року, пише УНІАН.
Емоції після повернення з полону
«Емоції переповнюють. Я дуже щасливий, що повернувся. Тепер для мене цей день не тільки День Незалежності, а й другий день народження», – сказав Хилюк незабаром після повернення.
Кореспондент зазначив, що вже розмовляв зі своїми батьками. Він розповів, що за весь час окупанти передали йому від рідних тільки один лист, і то за 2023 рік, який він отримав у 2025 році.
Як журналіст дізнався про обмін
Хилюк поділився, що натяки на його обмін з’явилися ще кілька днів тому. Проте він сумнівався, оскільки людей іноді забирали, а потім повертали.
«Були сумніви до останнього моменту, коли російський літак приземлився тільки в Білорусі, і коли нам сказали зняти з очей пов’язки і розмотати руки від скотча, тоді я зрозумів – пекло закінчилося», – додав кореспондент.
Журналіст заявив, що дізнався про обмін від своїх сусідів по камері. Спочатку його перевели в іншу камеру, після чого повернули назад і сказали, що ніякого обміну нібито не буде.
Крім того, Хілюк розповів, що його та інших полонених українців змусили підписати «документ» про те, що вони нібито не мають претензій до росії.
«Про те, що нібито на нас не чинили ні морального, ні фізичного впливу. Тобто, повну нісенітницю, яку в полоні ми, звичайно, всі підписали», – додав журналіст.
Тотальна відсутність інформації в російському полоні
«З листами там, до речі, катастрофа. Ніхто їх майже не отримує. Повний інформаційний вакуум. Люди в полоні мають сили, кажуть, ми будемо триматися. Але велика біда в тому, що ніхто не знає, що з їхніми рідними», – заявив Хилюк.
Журналіст поділився, що в російському полоні була тотальна відсутність будь-якої інформації. Він зізнався, що навіть не знав про те, що Україна звільнила Херсон.
«Ми не знали навіть, котра година. Уперше за 3,5 роки я побачив годинник в автобусі в Білорусі. Календар ми теж вели самі, запам’ятовуючи, яке сьогодні число і яке буде завтра», – наголосив Хилюк.
Журналіст розповів, що за весь час, який він провів у полоні, не бачив майже нічого:
«Ми бачили тільки зафарбовані вікна камери, шматочок неба через відкрите вікно для провітрювання, асфальт, тому що ходили ми зігнутими. Не бачили трави, не бачили птахів, єдині птахи були – ворони на спостережній вежі за всі ці роки».
Хилюк зазначив, що тільки іноді в охоронців можна було дізнатися, коли цього року Великдень. Проте це було більше як виняток.
«Людяних облич я бачив тільки одного за всі ці роки з персоналу, скажімо так», – уточнив журналіст.
Перші плани після повернення з полону
Кореспондент зізнався, що після повернення спершу він планує обійняти своїх батьків і розцілувати їх. Після цього він збирається повернутися на роботу.
Довідково.
Нагадаємо, що 24 серпня Україна повернула з російського полону велику кількість полонених і цивільних заручників. Президент України Володимир Зеленський зазначив, що серед інших додому повернувся кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк.
Дмитра Хилюка тримали в російських в’язницях 3 роки, 5 місяців і 21 день. За весь цей час його близькі отримали лише небагато інформації.
Журналіст разом із батьком були викрадені окупантами на початку березня 2022 року просто на вулиці в селі Козаровичі на Київщині, де проживала його родина. Як і інших місцевих чоловіків, спочатку їх утримували в промисловій будівлі на території сусіднього села.
Тікаючи з Київщини під ударами Сил оборони, росіяни забрали з собою частину цивільних заручників, зокрема й Дмитра Хилюка. Його батька, літнього чоловіка, окупанти пізніше вирішили відпустити.
Владислав Григор’єв.
(Сайт НСЖУ).
Дмитро Хилюк зараз проходить обстеження в лікарні та потребує підтримки на відновлення. Михайло Ганницький, шеф-редактор УНІАН, закликає журналістську спільноту надати колезі посильну допомогу.
Кошти можна перерахувати через MonoBank:
Номер картки банки:
5375411200819493
Зібрані кошти допоможуть Дмитру не лише з медичними витратами під час поточного обстеження, але й з подальшою реабілітацією.
Національна спілка журналістів України також надасть підтримку Дмитру Хилюку у процесі відновлення.
Інформаційна служба НСЖУ.
Українські журналісти Дмитро Хилюк і Марк Каліуш повернулися з російського полону
У День Незалежності України відбулася історична подія – 24 серпня 2025 року з російського полону повернулися двоє українських журналістів: Дмитро Хилюк та Марк Каліуш. Їхнє звільнення стало частиною масштабного 68-го обміну полоненими, під час якого Україна повернула додому 146 осіб, включаючи військових і восьмеро цивільних.
Дмитра Хилюка, кореспондента інформаційного агентства УНІАН, російські військові викрали біля його будинку в селі Козаровичі на Київщині 3 березня 2022 року – на самому початку повномасштабної війни.
Дмитро Хилюк в журналістиці – близько 20 років. З грудня 2013 року він був кореспондентом інформаційної агенції УНІАН, спеціалізуючись на висвітленні судових справ та діяльності правоохоронних органів.
Умови полону були жахливими. Спочатку Хилюка утримували у будівлі підприємства в Димері, згодом перевели через Брянський СІЗО №2 до Володимирської колонії №7.
Адміністратора телеграм-каналів «РІА-Мелітополь» та «Мелітополь – це Україна» Марка Каліуша було затримано 20 серпня 2023 року. Його арешт став частиною масової операції російських спецслужб, під час якої викрали сімох мелітопольських медійників.
Каліуша разом з колегами звинувачують у тероризмі, шпигунстві та співпраці з українськими спецслужбами – типових звинуваченнях, які росія висуває проти незалежних журналістів в окупованих регіонах.
Обмін відбувся за посередництва ОАЕ. Разом з журналістами додому повернулися, зокрема, колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко та медик «Госпітальєрів» Сергій Ковальов.
Національна спілка журналістів України щиро радіє цій чудовій новині!
Журналісти важливі!
Інформаційна служба НСЖУ.
В Україні відбувся унікальний інклюзивний культурно-мистецький проєкт «СИЛА НАЦІЇ: ГЕРОЇ ТА ДІТИ», що об’єднав захисників і захисниць України та дітей, постраждалих через російську агресію. Це особлива ініціатива, у якій зустрілися дві надзвичайно сильні сили — мужність воїнів та щирість дитячих сердець. Учасниками стали 60 дітей та 10 військових і ветеранів, які разом створили цикл із десяти соціальних дитячих ток-шоу з перекладом українською жестовою мовою.
Юними телеведучими і журналістами були діти з інвалідністю різних нозологічних форм, переселенці, ті, хто пережив окупацію, діти, які постраждали та отримали травми внаслідок війни. Серед них - діти з родин військовослужбовців, ветеранів та загиблих українських воїнів, у тому числі нацгвардійців, зниклих безвісти та чинних учасників бойових дій. Географія учасників охопила 31 населений пункт: Маріуполь, Бахмут, Слов’янськ, Бердянськ, Костянтинівка, Луганськ, Донецьк, Харків, Запоріжжя, Суми, Нова Каховка, Херсон та інші.
«Ми хотіли створити безпечний простір, де діти та герої можуть почути одне одного. Кожна зустріч — це не тільки розмова для телебачення, це момент зцілення для обох сторін» зазначив керівник проєкту Микола Лепський.
Гостями студії стали 10 військовослужбовці та ветерани Національної гвардії України, ЗСУ та інших підрозділів. Серед них військовослужбовці та військовослужбовиці - офіцери Національної гвардії України, які продовжують свою службу зараз - Христина Бойчук (Кудрява), Герой України Ілля Жеведь, радник міністра МВС України Герой України Дмитро Фінашин; капітан ЗСУ, очільник платформи «Культурні сили», поет, музикант, телеведучий Миколай Сєрга, резиденти платформи «Культурні сили»: ветеран ЗСУ, заслужений артист України, бандурист Тарас Столяр та військовослужбовиця, скрипалька і диригентка Ольга Рукавішнікова; ветеранка, амбасадорка Міністерства молоді та спорту України, капітан національної жіночої збірної з ампфутболу Ольга Бенда; ветерани, які пройшли полон: екскомандир пресслужби «Азов» Дмитро Козацький (позивний Орест) і морський піхотинець Гліб Стрижко; ветеран, телеведучий, письменник і громадський діяч Олександр Будько (Терен).
Формат ток-шоу передбачав відверті діалоги поколінь. Це були не просто інтерв’ю про бойовий шлях — діти запитували про відчуття, мрії, виклики та перемоги. Вони готувалися до зустрічей, вивчали історії гостей, шукали деталі, які допомагали побачити в герої не лише воїна, а й людину з особистими переживаннями.
Головний сержант Північного управління Національної гвардії України, Герой України Ілля Жеведь поділився: «Ці діти вражають своєю щирістю та силою духу. Коли вони ставлять запитання, ти розумієш — вони вже пройшли через таке, що багатьом дорослим і не снилося. І саме заради них ми мусимо вистояти».
Проєкт подарував чимало зворушливих моментів. Глядачі бачили, як ветеран і дівчинка-учасниця виконували дует на бандурах, як у студії співали пісню «Додому» всі разом — діти, військові та глядачі. Один із випусків запам’ятався танцем ветерана на протезах із дівчинкою-танцівницею з інвалідністю. На зйомку Герої приносили особисті речі — бойове спорядження, книги, музичні інструменти, фотографії, навіть улюбленого собаку.
Під час підсумкової презентації проєкту в «Укрінформі» прозвучав і особливий музичний номер: учасниця проєкту Поліна Сапсай та ветеран ЗСУ, резидент платформи «Культурні сили», заслужений артист України, Тарас Столяр виконали на бандурах композицію Shape Of My Heart Стінга. Пізніше музикант поділився: «Для мене це не просто виступ. Це можливість подарувати дітям віру, що навіть після найтемніших часів музика і добрі зустрічі повертають світло».
Ліна Кущ, перша секретарка Національної спілки журналістів України, підкреслила: «Цей проєкт — приклад того, як журналістика може бути інструментом підтримки й розвитку, особливо для дітей, що пережили війну».
Особливими символами проєкту стали велика мапа України, на якій діти позначали прапорцями свої рідні міста, «Дерево Незламності» з побажаннями та мріями учасників, а також Прапор України з підписами і словами підтримки від гостей. Після завершення проєкту цей прапор передаватимуть у реабілітаційні центри як артефакт єдності.
Підготовка до зйомок була ґрунтовною. Діти відвідували майстер-класи з тележурналістики, техніки мовлення, акторської майстерності та психотренінгу. Координаторка проєкту Ольга Мрихіна зазначила: «Я бачила, як ці діти з першого дня хвилювалися, а потім поступово розкривалися. Вони ставали впевненішими, відчували, що їхні слова важливі, а їхній голос почутий».
Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру» та за активної участі партнерів — культурних кластерів та кінотеатрів «Братислава», «Краків», «Флоренція», «Лейпциг», «Кадр», Національної спілки журналістів України, громадських та благодійних організацій, державних органів влади та органів місцевого самоврядування.
Генеральна директорка ДТ ДТА «33 канал» Ольга Марцинко наголосила: «Ми щиро підтримали цей проєкт, бо він не лише розповідає важливі історії, а й дає шанс дітям і військовим побачити, що вони потрібні країні та суспільству».
«СИЛА НАЦІЇ: ГЕРОЇ ТА ДІТИ» — це не просто телевізійний проєкт. Це хроніка війни з двох точок зору — військових і дітей. Це простір, де народжується взаємна підтримка, розуміння та віра в майбутнє. «Можна втратити все, але неможливо втратити віру у свою країну», — кажуть учасники. І ця віра звучить у кожному випуску.
Випуски вже доступні на YouTube-каналах «Сила нації. Діти» та «Веселка TV» і виходять в ефірі «33 каналу». Проєкт залишив по собі не лише створені програми, а й сильний емоційний слід у серцях усіх, хто брав участь чи став глядачем. Він довів: справжня сила нації — у людях, їхніх історіях, єдності та любові до України.
Слідкувати за новинами проєкту можна на офіційній фейсбук-сторінці: Сила Нації: Герої та Діти
Контактна особа: 050-656-79-43, upraqvdom1978@gmail.com (Ольга Мрихіна, координатор культурно-мистецького проєкту «СИЛА НАЦІЇ: ГЕРОЇ ТА ДІТИ»).
Фото: Євдокименко Наталя, НСЖУ.
У Києві попрощалися з журналісткою Вікторію Рощиною, яка загинула в російському полоні
8 серпня у Києві попрощалися з Вікторією Рощиною — 27-річною українською журналісткою, що загинула в російському полоні у вересні 2024 року. Репортерка потрапила у полон у серпні 2023-го, коли поїхала робити репортажі з окупованих територій.
З перших днів повномасштабної війни вона хотіла показати світу, як живуть українці в окупації та що роблять росіяни з цивільними полоненими.
Вікторія Рощина була у списках на обмін полоненими і мала найближчим часом повернутися додому. Однак 19 вересня 2024 року вона загинула під час етапування з таганрога до москви. Міжнародні та українські журналісти-розслідувачі встановили, що повернуте тіло мало численні сліди катувань.
Президент України Володимир Зеленський підписав Указ про відзначення правозахисниці, тележурналістки та воєнної кореспондентки Вікторії Рощиної державною нагородою – «за громадянську мужність, патріотизм, самовіддане відстоювання суверенітету та незалежності Української держави, конституційних прав і свобод людини».
– Вона була для багатьох уособленням свободи, – заявив Володимир Зеленський про нагородження Вікторії Рощиної орденом Свободи. У щоденному зверненні Президент ще раз наголосив на важливості пам’яті про журналістку, яка загинула в російському полоні. – Дуже важливо, що зараз її пам’ятають — пам’ятають всі, пам’ятають українські журналісти, багато небайдужих людей. Вічна пам’ять!
Національна спілка журналістів України готувала документи і подання щодо нагородження Вікторії Рощиної державною нагородою посмертно. Подання здійснювалося за погодженням із родиною журналістки.
Вікторія Рощина залишилася прикладом журналістської мужності та віри в свободу України.
Інформаційна служба НСЖУ.
Українська регіональна журналістика опинилася на межі виживання. Через припинення міжнародного фінансування десятки редакцій працюють без зарплат, а в прифронтових районах медіа залишилися єдиним джерелом достовірної інформації проти потоку російської пропаганди
Національна спілка журналістів України б’є на сполох: місцеві медіа переживають найглибшу кризу за всі роки незалежності. 3 липня Правління НСЖУ ухвалило резолюцію «Про необхідність системної підтримки місцевих медіа в умовах війни та скорочення донорського фінансування», яка стала SOS-сигналом від галузі, що опинилася на межі колапсу.
Документ базується на приголомшливих результатах дослідження НСЖУ, проведеного у березні цього року. Виявилося, що 26% українських регіональних медіа працюють без зарплат – ситуація, яка донедавна здавалася неможливою.
Правління НСЖУ підкреслює вкрай важливу роль місцевих медіа в забезпеченні доступу до достовірної інформації, висвітленні гуманітарної ситуації, забезпеченні зв’язку з місцевою владою та протидії дезінформації. Особливо гостро ця проблема відчувається у прифронтових регіонах, де журналісти працюють в умовах постійної небезпеки, без стабільного доступу до інфраструктури.
Причина кризи – різке припинення міжнародного фінансування на початку 2025 року, яке залишило редакції без ресурсів для виживання. У прифронтових регіонах реклама і передплата практично не працюють, тому медіа втратили будь-які стабільні джерела доходу.
Спілка попереджає про катастрофічні наслідки цієї ситуації: інформаційну порожнечу швидко заповнюють російська пропаганда, дезінформація та чутки. Особливо вразливими є місцеві медіа у прифронтових регіонах, які працюють в умовах як фізичних загроз, так і інформаційного вакууму.
У відповідь на ці виклики Правління НСЖУ постановило звернутися до міжнародних партнерів, включаючи Єврокомісію та іноземні донорські організації, із закликом відновити та продовжити програмну підтримку місцевих медіа в Україні. Спілка також ініціюватиме консультації з українським урядом та іноземними партнерами щодо створення довгострокових, передбачуваних моделей фінансування, які дозволять редакціям уникати раптового припинення роботи.
НСЖУ запропонує міжнародним організаціям розглянути створення гнучких механізмів підтримки, які можуть швидко реагувати на запити медіа у кризових ситуаціях, особливо в прифронтових громадах. Паралельно спілка продовжуватиме моніторинг стану регіональних медіа через опитування, аналітичні звіти та систематичне інформування українських і міжнародних партнерів.
Резолюція також закликає організації НСЖУ на місцях та редакції до спільної адвокації, спрямованої на збереження місцевої журналістики як елементу інформаційної безпеки країни. НСЖУ наголошує, що збереження незалежної регіональної журналістики є не просто професійним питанням, а справою національної важливості, яка потребує консолідованих зусиль влади, міжнародних партнерів та журналістської спільноти.
Резолюцію схвалено одноголосно усіма присутніми членами керівних органів НСЖУ, вона стане основою для подальшої адвокаційної роботи Спілки на національному та міжнародному рівнях.
Публікуємо повний текст резолюції:
РЕЗОЛЮЦІЯ
Пленуму Правління Національної спілки журналістів України «Про необхідність системної підтримки місцевих медіа в умовах війни та скорочення донорського фінансування»
Київ, 3 липня 2025
Розглянувши ситуацію у сфері місцевих і регіональних медіа в умовах повномасштабної війни та беручи до уваги результати дослідження, проведеного НСЖУ у березні 2025 року, Правління Національної спілки журналістів України відзначає:
– критичну роль місцевих медіа у забезпеченні доступу до достовірної інформації, у висвітленні гуманітарної ситуації, забезпеченні зв’язку з місцевою владою та протидії дезінформації;
– значне скорочення ресурсів у редакціях у зв’язку з припиненням міжнародного фінансування на початку 2025 року, що призвело до загроз функціонуванню десятків незалежних медіа;
– відсутність альтернативних джерел доходу в прифронтових регіонах, де реклама і передплата практично не працюють;
– небезпеку, яку становить інформаційна порожнеча і яку швидко заповнюють російська пропаганда, дезінформація та чутки;
– особливу вразливість місцевих медіа у прифронтових регіонах, які працюють в умовах постійної небезпеки, без стабільного доступу до інфраструктури, в умовах як фізичних загроз, так і інформаційного вакууму.
Правління НСЖУ постановляє:
- Звернутися до міжнародних партнерів, у тому числі до Єврокомісії та іноземних донорських організацій, із закликом відновити та продовжити програмну підтримку місцевих медіа в Україні.
- Ініціювати консультації з українським урядом та іноземними партнерами щодо створення довгострокових, передбачуваних моделей фінансування, які дозволять редакціям уникати раптового припинення роботи.
- Запропонувати міжнародним організаціям розглянути створення гнучких механізмів підтримки, які можуть швидко реагувати на запити медіа у кризових ситуаціях, особливо в прифронтових громадах.
- Продовжити моніторинг стану регіональних медіа, зокрема через опитування, аналітичні звіти та систематичне інформування українських і міжнародних партнерів.
- Закликати організації НСЖУ на місцях, редакції та журналістів до спільної адвокації, спрямованої на збереження місцевої журналістики як елементу інформаційної безпеки країни.
3 липня 2025 року відбулося розширене засідання Правління Національної спілки журналістів України, в якому взяло участь понад 50 представників керівних органів організації. Основними питаннями порядку денного стали: виконання пріоритетних напрямів діяльності НСЖУ у 2025 році (безпека журналістів, підтримка полонених, допомога прифронтовим медіа), діяльність мережі Центрів журналістської солідарності, підтримка регіональних медіа, а також організаційні питання щодо створення нових регіональних структур у Одесі. Учасники одноголосно ухвалили заяву про солідарність з українськими журналістами в російському полоні та резолюцію про необхідність системної підтримки місцевих медіа.
У травні невідомі застрелили в Іспанії Андрія Портнова. Соратник Януковича та інших проросійських сил мав надзвичайно великий вплив на наші правоохоронну та судову систему, як для людини, яка вже давно не працює в державних структурах. Портнов настільки глибоко пустив коріння всередині держави, що викорінювати доведеться ще довго.
Одним із улюблених методів роботи небіжчика був SLAPP (стратегічний позов проти участі громадськості). Слово "slapp" буквально перекладається як ляпас. Такий собі ляпас громадськості – усім, хто хоче підсвітити корупцію, висловлюється на важливі теми, критикує впливових фігур чи організації або просто повідомляє про порушення.
Чим небезпечний SLAPP?
SLAPP – це судові справи, які не мають на меті встановити справедливість. Їхня ціль – залякати, змусити мовчати, виснажити. Позови подаються проти тих, хто висловлюється на суспільно важливі теми, звертається до влади, лобіює зміни або повідомляє про порушення. SLAPP – це не просто позов. Це інструмент тиску на свободу слова.
Яку саме небезпеку створюють такі позови:
- Фінансова та юридична перевага. Такі позови найчастіше ініціюють великі компанії чи посадовці, що мають юристів та ресурси. На противагу – активісти, журналісти, звичайні громадяни, які не завжди можуть дозволити собі адвоката. Навіть безглуздий позов потребує захисту – це можуть бути роки боротьби і великі витрати.
- Суспільний інтерес як загроза. SLAPP не з’являються просто так – вони виникають після гучних обговорень, публікацій, виступів. Їхня мета – зупинити суспільну дискусію. Але коли позов стосується господарського конфлікту без суспільного значення – це вже інша історія.
- Ефект залякування. SLAPP – це не про виграш у суді. Це про те, щоб налякати. Створити прецедент: "Висловився – отримай позов". І навіть якщо справа програшна – вона може змусити людину мовчати, вибачатися чи відмовитися від своєї позиції.
- Безпідставність і абсурдність. Позови часто мають слабке юридичне підґрунтя, інколи – абсурдне. Позивачі вимагають відшкодування щодо того, чого ніколи й не було. Бо потрібне лише одне – страх у ваших очах.
- Штучно завищені компенсації. Суми, які фігурують у таких справах – десятки тисяч доларів, іноді проти журналістів, активістів. Це тиск, чиста маніпуляція і ще один важіль, щоб змусити замовкнути.
Найчастіше такий "ляпас" отримують журналісти-розслідувачі та загалом небайдужі громадяни, які підсвічують те чи інше зло.
Портнов, позови, перешкоджання
В Україні поки що SLAPP ніяк не регулюється, що створює великі можливості для структур та людей із ресурсами позиватися проти, наприклад, медійників. Там, де насправді треба фіксувати перешкоджання журналістській діяльності, дехто може вимагати від суду відшкодування, захист честі, гідності та репутації.
Одним із тих, хто цим користувався та показав іншим, як можна тиснути на ЗМІ, був якраз Андрій Портнов. Один із найбільш показових прикладів стався в 2023-му році, коли соратник Януковича позивався проти журналістки "Схем" Наталії Седлецької.
Портнову не сподобався пост Наталії (за 2020-й рік!), де вона згадала про негативне ставлення Портнова до редакції, зокрема, про те, що він оприлюднив особисті дані водія з адресою його проживання та номерними знаками зрештою спаленого автомобіля, а напередодні підпалу публічно погрожував "учбово-виховними заходами" редакції розслідувачів. Підпал авто стався невдовзі після того, як Андрій Портнов погрожував редакції та поширив персональну інформацію про водіїв й автомобілі "Схем" у своїх соцмережах.
Врахуйте, що покійник довгий час мав великий вплив на судову систему України, тож фактично грав на своєму полі. І журналісти замість звичної роботи і подальших розслідувань змушені витрачати час та ресурси на судову тяганину. Це буквально паралізує роботу медіа та наділяє корупціонерів та інших недоброчесних людей фантастичним інструментом тиску.
Ще один випадок, стався з виданням "Слідство.Інфо", яке також робить розслідування.
У жовтні 2024 року видання оприлюднило матеріал під назвою "Нарозслідував: посадовець ДБР та його рідні купили нерухомості на 35 мільйонів", в якому йшлося про ймовірно непропорційні доходам придбання майна співробітником ДБР Олександром Говорущаком та його родиною. Реакція не забарилася – співробітник подав позов до суду проти редакції та журналістки Яни Корнійчук з вимогою спростування всієї згаданої інформації, її видалення, а також компенсації моральної шкоди – по 40 тисяч гривень з кожної сторони.
Такий крок виглядає типовим прикладом SLAPP. Реакція на публічне висвітлення теми, що викликає суспільний резонанс, спрямована на обмеження подальшої комунікації з суспільством.
Протидія потрібна вже
Європа, Канада, США та Австралія розуміють небезпеку SLAPP та вже протидіють. У 2024 році були ухвалені європейські стандарти для захисту від SLAPP:
- Рекомендації Ради Європи CM/Rec(2024)2 щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості (SLAPPs);
- Директива ЄС (ЄС) 2024/1069 про захист осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від очевидно безпідставних позовів або зловживань судовими процесами.
В Україні поки таких норм немає, але вони могли б стати дієвим інструментом для захисту свободи слова. І нам не потрібно вигадувати щось кардинальне нове, достатньо взяти до уваги напрацювання та досвід європейських колег.
Саме тому рішенням Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова від 4 червня 2025 року було затверджено склад робочої групи з напрацювання ефективних механізмів протидії SLAPP з 28 учасників. До складу ввійшли представники громадськості, медіаспільноти, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народні депутати України тощо.
Головна мета – напрацювати пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства, посилаючись на вищезгадані міжнародні акти. Фактично ми хочемо підготувати такий законопроєкт, який дасть змогу реально запобігти SLAPP в Україні та захистити журналістів та активних громадян від судових зловживань.
Якщо ми зараз не вирішимо питання зі SLAPP – то справа Портнова житиме навіть після його смерті. А будь-хто зможе використати брудні прийоми для тиску на медіа та активних громадян. Це занадто велика розкіш залишати таку велику дірку в законодавстві.
Ярослав Юрчишин,
голова Комітету з питань свободи слова ВР України.
(25 червня 2025 р.).
Подякою від командувача Сил логістики Збройних сил України відзначили голову Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка.
Відзнаку присуджено з нагоди Дня журналіста України за особливі заслуги у висвітленні діяльності українських військових та формуванні об’єктивного ставлення суспільства до захисників України. Нагороду голові НСЖУ від Командувача вручив речник Командування Сил логістики Валерій Шершень.
НСЖУ продовжує послідовно підтримувати колег, які працюють на передовій, сприяти об’єктивному висвітленню подій війни та забезпечувати професійну підтримку й захист прав журналістів у воєнний час.
Інформаційна служба НСЖУ.