23.12.2024
Національна рада вперше у 2024 році розпочала систематичний моніторинг онлайн-медіа та нелінійних аудіовізуальних медіа-сервісів, а також продовжила досліджувати друковані медіа – щодо дотримання Закону України «Про медіа» та інших вимог національного законодавства. У цьому український регулятор активно використовує європейський досвід.
Моніторинг друкованих медіа
Протягом цього року регулятор вивчав діяльність 576 суб’єктів у сфері друкованих медіа, тематика яких була досить різноманітною – від загально інформаційної проблематики до наукової, економічно-фінансової, юридично-правової, освітньої та культурно-мистецької.
За результатами моніторингу частини 4 статті 37 Закону України «Про медіа» було зафіксовано ознаки порушень. У випусках були частково відсутні деякі вихідні дані:
- офіційна або зареєстрована назва друкованого медіа;
- порядковий номер випуску друкованого медіа, дата його виходу у світ;
- індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;
- тираж відповідного номера друкованого медіа;
- поштова адреса, телефон, адреса електронної пошти суб’єкта;
- ідентифікатор друкованого медіа в Реєстрі (у разі реєстрації такого медіа).
Також в окремих виданнях реклама не була чітко відокремленою від іншої інформації, через що її складно ідентифікувати, і вона не маркувалася словом «реклама».
Загалом за результатами моніторингу Національна рада підготувала 80 листів до суб’єктів у сфері друкованих медіа з проханням надати пояснення щодо виявлених ознак порушень, а також з вимогою привести свою діяльність до вимог законодавства України. Слід зазначити, що більшість суб’єктів у сфері друкованих медіа привели свою діяльність до вимог чинного законодавства.
Моніторинг онлайн-медіа
Основним предметом дослідження онлайн-медіа стало – оприлюднення вихідних даних. Зауважимо, що зареєстровані суб’єкти зобов’язані публікувати та регулярно оновлювати на своєму вебсайті (у своєму онлайн-профілі) такі вихідні дані:
- офіційну (зареєстровану) назву онлайн-медіа;
- поштову адресу, телефон, адресу електронної пошти суб’єкта;
- ідентифікатор онлайн-медіа в Реєстрі.
Станом на кінець листопада в Україні офіційно зареєстровано 487 суб’єктів у сфері онлайн-медіа, яким присвоєно 612 ідентифікаторів в Реєстрі та зареєстровано 780 доменних імен.
За період з липня по грудень 2024 року регулятором здійснено моніторинг близько 500 доменних імен, і ця робота триває.
Результати моніторингу засвідчили, що більшість онлайн-медіа не зазначає своїх вихідних даних у повному обсязі. У зв’язку з цим Національна рада звернулася до них з проханням привести свою діяльність у відповідність до вимог Закону України «Про медіа» та надати письмові пояснення щодо зазначених фактів порушення. Так було підготовлено 304 листи суб’єктам у сфері онлайн-медіа, з них 31 лист за результатами повторного моніторингу.
Слід зазначити, що більшість суб’єктів у сфері онлайн-медіа привели свою діяльність до вимог чинного законодавства.
Регулятор промоніторив понад тисячу фільмів та майже три тисячі мультфільмів
Протягом року Національна рада вивчала діяльність суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення (нелінійних аудіовізуальних медіа-сервісів), яких станом на початок грудня 2024 року в Україні зареєстровано дев’ять. Вони мають 13 ідентифікаторів нелінійного медіа в Реєстрі (12 аудіовізуальних та 1 аудіального медіа на замовлення).
Моніторинг стосувався чотирьох аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення, під час якого було перевірено 11402 фільми, 1602 серіали і 2838 мультфільмів.
Серед питань, що досліджувалися під час моніторингу аудіовізуальних медіа-сервісів на замовлення, були такі:
- розрахунок частки європейського продукту;
- розрахунок частки програм, у тому числі фільмів, виконаних державною мовою;
- забезпечення захисту дітей від шкідливої інформації через застосування системи умовного доступу;
- виконання умов розповсюдження і демонстрування фільмів в Україні;
- забезпечення права на інформацію для людей, які потребують особливих умов доступності (інклюзивність).
Після детального дослідження регулятор зафіксував такі порушення:
- медіа-сервіси на замовлення не зазначають на своїх сайтах передбачених законодавством вихідних даних, наприклад, ідентифікатора нелінійного медіа в Реєстрі;
- немає системи умовного доступу з урахуванням обмежень глядацької аудиторії;
- європейський продукт є недостатньо видимим у каталозі (не зазначена інформація про країни та рік виробництва);
- недоступність сервісів для осіб з інвалідністю.
Національна рада інформувала медіа-сервіси про виявленні порушення, вони оперативно реагували, зокрема, додавали на вебсайти ідентифікатори нелінійного медіа в Реєстрі. Щодо доступності сервісів на замовлення для осіб з інвалідністю, то згідно з частиною 2 статті 49 Закону «Про медіа» передбачено, що суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа (крім суб’єктів у сфері аудіальних медіа) зобов’язані кожні три роки подавати Національній раді звіт щодо забезпечення доступності своїх сервісів для осіб з інвалідністю. Таким чином, медіа-сервіси на замовлення мають певний час для запровадження змін щодо зазначеного питання. Наразі з’являються нові суб’єкти у сфері медіа, що надають послуги на замовлення. Моніторинг медіа-сервісів триває і надалі.
Держкомтелерадіо повідомляє, що 15 листопада 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі – Закон), яким внесено зміни до Закону України «Про видавничу справу», зокрема, в частині порядку ведення Державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції (далі – Державний реєстр).
Згідно з частинами першою та другою статті 12 Закону України «Про видавничу справу» ведення Державного реєстру здійснюється уповноваженим органом - Державним комітетом телебачення і радіомовлення України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з використанням програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими інформаційними системами та мережами.
Крім цього, статтею 13 цього Закону передбачено, що заява про внесення суб’єкта господарювання до Державного реєстру формується та подається безпосередньо до уповноваженого органу в електронній формі з використанням програмного забезпечення Державного реєстру на підставі даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Пунктом 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону визначено Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для його реалізації, привести у відповідність із ним свої нормативно-правові акти, а також забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, ведення Державного реєстру здійснюватиметься після прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації Закону.
Українці вже почали отримувати тисячу гривень за програмою «Зимова єПідтримка». За рішенням уряду, ці кошти можна використати також на передплату українських газет та журналів. Який порядок оформлення такої передплати?». На запитання відповідає юрист Даніл Сербін, IBC Legal Services.
Відповідно до програми «єПідтримка» громадяни можуть отримати тисячу гривень на оплату товарів та послуг. Заявки від громадян на виплату прийматимуться до лютого 2025 року.
Гроші можна витратити на оплату: комунальних послуг, медичних послуг, освітніх послуг, купівлю ліків, книжок, одягу, автобусних та залізничних квитків, військових облігацій, а також на транспорт, мобільний зв’язок, страхування. Зокрема, програма передбачає можливість оформити передплату на друковані видання.
Для оформлення передплати за гроші єПідтримки необхідно перейти за посиланням – https://peredplata.ukrposhta.ua/ та обрати необхідне видання. Знайти видання можна за назвою, індексом, тематикою. Далі необхідно вказати період, на який хочете оформити передплату (зараз доступна передплата на 2025 рік). Далі – оформити замовлення, вказавши поштову адресу, ПІБ замовника, телефон, e-mail. Після цього – зазначити реквізити картки «єПідтримка» та провести оплату, натиснувши «Оплатити».
Секрети подачі заявок
Листопад 11, 2024 р.
ДОВІДКА. Грант – це безоплатна фінансова допомога, яка надається для реалізації проєктів, ефективний інстумент підтримки ініціатив.
Маєте цікаву ідею? Хочете підвищити стійкість вашого медіа? Бажаєте взяти участь у грантовій програмі, але сумніваєтеся, чи вийде? Відповіді на ці та інші питання надала експертка з фандрейзингу та супроводу грантових проєктів, членкиня наглядової ради Української Ради Бізнесу Надія Бедричук під час вебінару для медійників «Секрети успішних грантових заявок: як зрозуміти донара та будувати тривалі партнерські зв’язки».
Медіасфера, особливо на регіональному рівні, стикається зараз з великою кількістю викликів: падіння тиражів, звуження рекламного ринку, інтернет-конкуренція, релокація з небезпечних територій. Самостійно багатьом редакціям навряд чи вдалося б вижити, а тим більше – розвиватися. Для прифронтових та прикордонних медіа, головне – зберегти та продовжити свою діяльність. І грантові кошти можуть у цьому істотно допомогти.
Та не всі наважуються на перший крок – подання грантової заявки. Бо не впевнені у своїх силах, не мають потрібних знань, щоб і аплікаційні документи оформити правильно, і налагодити співпрацю з грантодавцями. Хоча пошук фінансування медіасфери через гранти є актуальним не лише для України, а і для багатьох країн світу. І варто далі рухатися у цьому напрямку.
Треба вірити у себе
– Перед початком роботи з грантовою програмою потрібно усвідомити, що немає універсального методу написання заявки, яка гарантовано буде підтримана, – пояснює Наталія Бедричук. – Але у будь-якому разі треба вірити у себе, розуміти, що ваш проєкт, ідея є достойними для фінансування.
Аби краще зрозуміти вимоги грантодавця, потрібно сконтактувати з особою, яка відповідальна за ту чи іншу грантову програму, корисним буде і спілкування з успішним отримувачем грантів. У різних грантодавців свої вимоги, бачення подальшої роботи з тим чи іншим проєктом, побудова стосунків з виконавцями. Тому варто отримати якомога більше інформації про грантову програму, у якій збираєтеся брати участь.
Статистика отримання грантових коштів свідчить, що задовольняється 25 відсотків від поданих заявок організаціями, які мають великий досвід роботи з грантами: як правило, з чотирьох поданих заявок, підтримується одна. Буває й таке, зауважила експертка, що з 200 заявок задовольняють 7-8. Але це не означає, що не потрібно пробувати.
Як охопити якнайбільше коло грантодавців
– Сформуйте широке коло тем, з якими ви можете працювати, – наголосила Надія Бедричук, – але не концентруйтеся лише на публікації матеріалів. Приміром, журналістка писала про те, що можна купувати на українському ринку, потім на основі цієї теми з’явилася ідея створення громадської організації з відповідним напрямком роботи і успішним залученням грантів. Подумайте, як можете поділитися своєю експертизою.
Увагу грантодавців найчастіше привертають:
– розслідування;
-проєкти соціального спрямування;
-проведення тренінгів;
-аналітичні розробки;
-дослідження.
– Можна взяти у роботу тему, яка є важливою для регіону, де працює медіа, приміром, з сфери антикорупційної діяльності, – звернула вагу експертка. Можливо звернутися до такого напрямку як фактчекінг, адже зараз існує багато фейків і журналісти працюють над їхнім виявлення, протидіючи російській пропаганді.
Цікавою може бути ідея проведення заходів на дискусійній платформі, проєкти з відбудови. За словами Надії Бедричук, потрібно бути універсальними, аби охопити якнайбільше коло грантодавців.
Знаходьте свою нішу
Основні грантодавці, які надають фінансову підтримку медіа, добре відомі журналістській спільноті. Окремі з них розуміють проблематику медійної сфери і можуть пропонувати грантові програми без виконання певних процедур.
Що варто зробити – рекомендації від Надії Бедричук:
-оформити підписку на повідомлення від донорських організацій, аби бути у курсі усіх пропозицій та ініціатив;
-бажано відвідувати їхні і партнерські заходи, налагоджувати особисте спілкування, що буде корисним у подальшій роботі;
-не слід ігнорувати й грантові організації, які працюють в інших сферах, вони теж можуть надавати свої пропозиції для медіа, не заглиблюючись при цьому у їхню тематику. До прикладу, експертка назвала сайт «Гурт», де публікується багато різноманітних оголошень про грантові програми.
Потрібно враховувати і такий нюанс: у медійному середовищі висока конкуренція, подається багато заявок на гранти. Важливо шукати свою нішу, пропонуючи цікаві проєкти. Але за великої кількості заявок не завжди вдається навіть з хорошим проєктом отримати грант. Не варто сумніватися у своїй спроможності і розхолоджуватися, наголошувала експерка. Говорила вона й про те, що деякі донорські організації обмежують кількість учасників для отримання грантів, зазначаючи в оголошенні, що подавати заявки можуть, приміром, лише громадські організаці. Тому, можливо, варто подумати про створення ГО, засновником якої може виступати медіа, скажімо, з аналогічною назвою.
Важливо вибудовувати свою репутацію
Надія Бедричук переконана: аби успішно працювати з грантодавцями, потрібно знати їхні інтереси та внутрішні вимоги, які можуть і не прописуватися у критеріях відбору. Є грантодавці, котрі надають кошти організаціям, які мають досвід використання грантів, а окремі хочуть допомогти «молодим» грантоздобувачам. Важливо вибудовувати свою репутацію як надійного партнера-грантоотримувача, з яким можна працювати на основі довіри. Грантодавці зацікавлені в успішності своїх проєктів, тож самі намагаються контактувати з такими грантоотримувачами, навіть «полюють» на них, зважаючи на ефективність спільної роботи.
Аби краще розуміти вимоги організацій-донорів, задавати питання і знаходити на них відповіді, потрібно брати участь у інформаційних сесіях, які проводять грантодавці.
У грантодавців зазвичай різні погляди на те, як потрібно заповнювати конкурсну заявку. Під час її оформлення важливим є складання і чіткого та прозорого бюджету, без формального підходу. Це має бути бюджет діяльності, тобто проведення заходів, виконання певних дій, а не просте споживання коштів. У грантодавця може виникнути потреба підтвердження спроможності грантоотримувача, або тієї чи іншої цифри, приміром, довідкою з бухгалтерії, випискою з банку, адміністративні видатки і заробітна плата не завжди є пріоритетними, вважає експертка.
Про все це та багато іншого можна довідатися якраз під час інформаційних сесій, аби подача грантової заявки мала більший шанс на успіх.
Як написати конкурентноспроможну заявку на грант: поради Надії Бедричук:
– об’єктивно зважити свої ресурси, адже написання заявки потребує багато часу і зусиль;
– детально вивчити вимоги, які ставить грантодавець, критерії відбору, пріоритети і тематику програми;
– визначити теми, які є важливими, мають вплив, і з якими ви добре обізнані, аби пропонувати їх грантодавцю;
– зазначаючи мету, завдання, очікувані результати і цілі проєкту, чітко формулюйте свої наміри, пропозиції, думки;
– зважайте на відповідність мети вашої заявки тій, яку формулює грантодавець;
– не намагайтеся одним грантом вирішити одразу багато питань;
– розробляючи бюджет, показуйте достовірні і раціональні дані, аналізуйте цифри, які є на внутрішньому ринку, аби видатки відповідали реаліям сьогодення;
– текст заявки варто готувати з використанням професійної термінології, уникаючи багатослів’я та «води»;
– будьте проактивними: шукати партнерів можна не лише в Україні, багато організацій, готових до партнерства, є за кордоном.
Два способи успішно заявити про себе
Перший спосіб: пропрацювати «катехізис Гейлмайєра», дати собі відповіді на запитання з восьми пунктів:
– Що ви намагаєтеся зробити? Сформулюйте цілі, не використовуючи жаргон.
– Як це робиться сьогодні і які межі цієї практики?
– Що нового у вашому підході? Чому він буде успішним?
– Кому це цікаво? Якщо досягнете успіху, що зміниться?
– Які ризики та вигоди?
– Скільки це буде коштувати?
– Скільки це забере часу?
– Які проміжні досягнення будуть свідчити про успішність ідеї?
Другий спосіб: SMART-цілі:
– Будьте конкретними. Чітко формулюйте. Не дозволяйте неправильних трактувань.
– Результати мають бути вимірювальними і легко перевірятися.
– Результати мають виглядати досяжними, враховуючи бюджет і часові рамки.
– Заявка повинна відповідати проєктним цілям та ситуації.
– Роботу можна виконати протягом зазначеного часу.
Надія Бедричук не раз наголошувала, що починати долучатися до грантових ресурсів потрібно з невеликих проєктів, набуваючи досвіду та репутації і рухатися до більшого. На ринку послуг працюють і грантрайтери, які можуть допомогти з написанням аплікаційних заяв, але це потребує коштів для оплати спеціалістів, і при цьому медіа теж буде постійно у процесі, надаючи інформацію, вказуючи ідеї, завдяки яким є бажання отримати грант. Треба реалістично зважувати усі можливості.
Але точно потрібно пробувати, і якщо навіть заявка не буде підтримана, продовжувати роботу над поданням аплікаційних документів на наступний грант.
Національна спілка журналістів України є партнером багатьох організацій-донорів, моніторить грантові пропозиції, надаючи медійникам корисну інформацію.
Організувала онлайн-зустріч українських медійників з експерткою Національна спілка журналістів України у партнерстві з Fondation Hirondelle (Швейцарія) та Міжнародним Інститутом регіональної преси та інформації (IRMI), Україна. Модерувала захід Ірина Хроменко, координаторка проєктів НСЖУ.
Людмила Мазнова.
(Сайт НСЖУ).
Результати соціологічного дослідження про вплив медіа на своїх читачів оприлюднила «Українська правда» 21 вересня.
Серед новинних сайтів "Українська правда" на першому місці, у 2023 році її читали 8% опитаних, а у 2024 році – 13%.
На другому місці ТСН (12% та 12% відповідно), а за ним "Цензор" (5% та 10%).
Серед служб та сервісів беззаперечним лідером є "Укр.нет" з 12% у 2023 та 24% у 2024 році.
На телебаченні лідирує "1+1" з 63% та 62% відповідно, за ним ICTV з 37% та СТБ 33% та 25%.
Найпопулярнішим радіо безсумнівно залишається "Українське радіо" 21% та 39%. У трійці "Радіо НВ" з 10% та 14% і "Хіт ФМ" з 18% та 10%.
Видання Mind дізнавалося, скільки коштує 1 кВт електроенергії в Європі і чи дійсно українці платять більше, ніж німці та поляки.
Загальні тенденції європейського ринку електроенергії
У ЄС оптові ціни на електроенергію знизилися у 2023 і 2024 роках після стрімкого зростання в попередні два роки. Ціна зростала на тлі глобальної енергетичної кризи та збільшення попиту під час економічного відновлення після пандемії. Свою роль відіграли підвищення цін на природний газ та вугілля, падіння виробництва відновлюваної енергії.
Попри дефіцит енергопостачання у Європі, коливання цін на електроенергію в кожній країні відрізнялися. Наприклад, Італія зафіксувала найвищий показник у регіоні та перевищила 540 євро за мегават-годину в серпні 2022 року. Адже країна – найбільший імпортер електроенергії в ЄС. У Швеції у цей період спостерігалося менш виражене зростання цін. Тому що в країні на гідро- та атомну енергетику припадає значна частка виробництва електроенергії.
З кінця 2022 до липня 2024 року тарифи на електрику для населення в Європі впали в середньому на 67%. Але не всюди. За даними Євростату, починаючи з 2022 року, найрізкіше зростання витрат на енергію відбулося в таких країнах:
- Румунія: +112%
- Нідерланди: +86,3%
- Чехія: +81,9%
- Литва: +65%
- Австрія: +47%.
Де найдешевша електроенергія в Європі?
Згідно з Household Energy Price Index (HEPI), станом на серпень 2024 року, найдорожчою є електроенергія в Німеччині, де вартість 1 кВт-год становить 0,39 євро (17,9 гривень). У першій десятці за вартістю кіловатів Чехія – 0,37 євро (17 грн), Ірландія – 0,36 євро (16,5 грн), Велика Британія – 0,34 євро (15.6 грн), Кіпр і Швейцарія – 0,33 євро (15,1 грн). А також Бельгія, Данія, Італія – 0,32 євро (14,7 грн), Франція – 0,30 євро (13,8 грн).
У Португалії та Австрії 1 кВт-год коштує 0,25 євро (11,5 грн). У Польщі, Греції, Латвії, Нідерландах та Естонії – 0,24 євро (11 грн). Трохи менше – 0,20 євро (9,2 грн), платять у Словаччині, Словенії та Іспанії.
У Румунії та Ісландії електроенергія коштує 0,16 євро (7,3 грн) за 1 кВт. У Швеції та Фінляндії – 0,17 євро (7,8 грн), а в Хорватії та Молдові – 0,14 євро (6,44 грн).
Дешевша електроенергія в Сербії та Угорщині – 0,10 євро (4,6 грн). Найдешевша: в Болгарії – 0,9 (4,14 грн) та Норвегії – 0,07 євро (3,2 грн).
В Україні вартість електроенергії в перерахунку становить 0,094 євро (4,32 грн).
Як формується ціна на електроенергію в Європі?
Вартість електроенергії на європейських ринках формується на основі попиту та пропозиції. Загалом ціна на електроенергію залежить від економічної політики країни. А саме: скільки коштів витрачається на будівництво та обслуговування енергетичних об’єктів і мереж.
Також важливим є співвідношення атомної, теплової та гідроенергетики. Якщо в Іспанії, Данії, Швеції, Норвегії та Фінляндії завдяки впровадженню «зеленої» енергетики можливе зменшення цін на електроенергію, то в Румунії подорожчання викликано необхідністю оновлення застарілих систем. У Норвегії, наприклад, електроенергія виробляється переважно з відновлюваних джерел: вітряними та гідроелектростанціями. Тож і ціна відповідна.
Як формується ціна на електроенергію в Україні?
До 1 липня 2019 року в Україні всі генерувальні компанії продавали електроенергію єдиному Державному підприємству «Енергоринок» за тарифами, які встановлювала держава. Головним недоліком системи було те, що ціна визначалася не ринком, а штучно. Учасники ринку продавали та купували електричну енергію за вартістю, яка не враховує попит і пропозицію.
З 2019 року український ринок електроенергії функціонує за європейською моделлю. Однак державне регулювання має місце. Про українського споживача дбає Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
З 1 червня 2024 року в Україні діє єдина фіксована ціна на електроенергію для населення 4,32 грн за кВт. Також передбачено нічний тариф, що становить 50% вартості звичайного – 2,16 грн за кіловат. Тарифи на електроенергію для бізнесу також зросли. Вартість залежить від постачальника та класу напруги. Також ціна електроенергії для юридичних осіб залежить від обсягів споживання та графіку роботи.
Чому зросла ціна для українських споживачів?
Після повномасштабного вторгнення українська енергетична інфраструктура частково зруйнована та виведена з ладу. Через окупацію росіянами Запорізької АЕС, знищення Каховської ГЕС та атаки на Дніпрогес спостерігається суттєвий дефіцит енергії. Загалом країна втратила майже половину потужності, що виробляли всі АЕС до 24 лютого 2022. Станом на вересень 90% теплоелектростанцій не працюють.
Міністр енергетики Герман Галущенко називає підвищення тарифів вимушеним рішенням. Влітку 2023 року ціни також зросли. Кошти спрямували на ремонтну кампанію мереж.
Фейки про електроенергію в Україні та їх спростування
Ворог воює на інформаційному фронті також. Час від часу в мережі з’являються фейки, у які вірять українці. Ось найвідоміші з них.
1. Україна продає енергію за кордон, поки українці сидять без світла. Нещодавно виник скандал стосовно продажу світла в Румунію. Очевидний факт, що Україна зі зруйнованою енергетикою не в змозі здійснювати комерційний експорт до країн Європейського Союзу, чомусь ігнорується.
Водночас Україна є частиною об'єднаної енергомережі Європи тож долучається до транзитних перетоків з одних європейських держав до інших. При цьому надлишкова енергія перетікає не лише від нас, а й до нас. Це дозволяє стабілізувати ситуацію в енергосистемі та зменшити навантаження щодо відключень електрики.
2. В Україні – найвища ціна за електроенергію в Європі. Цей фейк активно поширювали в соцмережах, а як ілюстрацію використовували порівняльну таблицю з цінами, взятими з порталу Minfin. Як з’ясувалося, порівняння цін некоректне, адже цифри в таблиці відображають біржові ціни, які значно відрізняються від роздрібних. Факт: ринкова вартість електроенергії в Україні коливається в районі 7−8 грн.
3. Країну чекає тотальний блекаут. Ця інформація тиражується росіянами в надії посіяти паніку. В подібних дописах також пропонують приєднатися до мобільних застосунків з логотипом «Укренерго», які інформуватимуть про відключення. Ще влітку пресслужба «Укренерго» попереджала про фейкові телеграм-канали, які використовують офіційний логотип компанії та розповсюджують російське ІПСО.
Щодо можливого блекауту, то очільник Кабміну Денис Шмигаль запевнив, що Україна активно працює над захистом об’єктів енергетичної інфраструктури, отже, цієї зими в Україні тотальні блекаути не плануються. За словами прем’єра, 85% енергооб'єктів уже захищено трьома рівнями захисту. В перспективі планують захистити всі.
У свою чергу експерти прогнозують, що кількість аварійних і стабілізаційних відключень зростатиме. Та й інтенсивність обстрілів агресора важко передбачити. Проте українці вчаться жити в умовах відключень і нових цін на світло.
Триває повномасштабна війна, зумовлена безпрецедентною агресією російської федерації проти нашої країни, тож по всій території України відбуваються заходи мобілізаційного характеру, зокрема призов військовозобов’язаних громадян для виконання військового обов’язку. Якщо на початку війни питання порядку призову було не до кінця визначене та законодавчо врегульоване, то наразі ситуація змінилась, оскільки Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 560 від 16 травня 2024 р. «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (Постанова № 560), якою, серед іншого, визначається порядок вручення повісток, відмови від отримання повістки, реквізити (зміст) повістки тощо.
Національна спілка журналістів України вкотре наполягає, що журналісти приносять значну користь суспільству, висвітлюючи локальні події, останні новини, в тому числі військові злочини російської федерації та виконуючи інші професійні функції.
Оскільки ані органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, ані законодавець досі не розробили механізм бронювання, або отримання відстрочки військовозобов’язаними журналістами, в цьому матеріалі коротко роз’яснюємо, які повноваження мають представники ТЦК та СП, поліції, хто уповноважений вручати повістки, які обов’язкові реквізити повістки, порядок їх вручення тощо. Сподіваємось, із цією статтею ознайомиться якомога більше військовозобов’язаних журналістів, адже знання та розуміння свої прав та обов’язків може дозволити запобігти порушенням зі сторони відповідних органів та вчиненню порушень проти особи.
Хто має право вручати повістки?
Постановою № 560 чітко визначено коло осіб, які уповноважені вручати повістки, а саме:
- Представники ТЦК та СП – у межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного ТЦК та СП;
- Представники структурних підрозділів держадміністрацій – в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідної держадміністрації;
- Представники виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад – в адміністративних межах населених пунктів та територій, на які поширюється повноваження відповідних виконавчих органів;
- Представники підприємств, установ, організацій – на території підприємств (установ, організацій) та в місцях виконання працівниками робіт (обов’язків);
- Представники відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ (тільки резервістам та військовозобов’язаним, які перебувають в зазначених органах на військовому обліку) – на усій території України.
ВАЖЛИВО! Не всі представники зазначених груп (окрім представників підприємств) мають право вручати повістки, а лише ті, кого було уповноважено вручати повістки на підставі наказу відповідного керівника ТЦК та СП, держадміністрації тощо. На підставі наказу, яким визначено особу, уповноважену вручати повістки, видається службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки. Видане службове посвідчення має бути власноручно підписане керівником та підпис має бути скріплений гербовою печаткою.
Де та коли можуть вручити повістку?
Вручення повісток може здійснюватись цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блокпостах), пунктах пропуску через державний кордон України.
Який порядок складення повістки, її реквізити (зміст)?
Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як і самою Постановою № 560, визначено обов’язкові реквізити заповненої повістки, які загалом ідентичні, але з невеликою, проте значною різницею в одному з пунктів.
Відповідно до Постанови № 560, у повістці зазначаються:
- прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
- найменування районного (міського) ТЦК та СП або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
- мета виклику до районного (міського) ТЦК та СП або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- місце, день і час явки за викликом;
- підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису (в законі відсутня вимога про зазначення дати підпису);
- реєстраційний номер повістки;
- роз’яснення про наслідки неявки і про обов’язок повідомити про причини неявки.
Яким чином може бути направлена повістка?
Повістка про виклик може бути вручена особисто або відправлена поштою рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
У разі надсилання повістки поштою, вона має бути надіслана на адресу місця проживання військовозобов’язаного, зазначену ним під час уточнення даних, а якщо уточнення не здійснювалось – на адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Належним підтвердженням оповіщення виклик до районного (міського) ТЦК та СП або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
- у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
- у разі надсилання повістки засобами поштового зв’язку:
– день отримання поштового відправлення, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
– день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання/місцем реєстрації;
Отже вручення повісток в інший спосіб, як от: залишення повістки у поштовій скриньці, у дверях квартири, телефонний дзвінок тощо не вважається належним здійсненням оповіщення особи про її виклик до відповідного ТЦК та СП.
Як відбувається вручення повісток?
Повістки для оповіщення видаються представнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, уповноваженому їх вручати, під підпис в журналі реєстрації повісток. Після завершення заходів оповіщення такий представник звітує про кількість виписаних та вручених повісток.
Старший групи оповіщення, уповноважений представник ТЦК та СП зупиняє (підходить до) громадянина та відрекомендовується, повідомляє про мету зупинки (прибуття) та спілкування.
На вимогу громадянина пред’являє свій паспорт громадянина (посвідчення офіцера, військовий квиток, службове посвідчення), службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки, а також пропонує громадянину пред’явити його паспорт та військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).
ЗВЕРТАЄМО УВАГУ! Саме громадянин, якого зупинили, має заявити вимогу представнику ТЦК пред’явити його документи, зокрема, службове посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки.
Без пред’явлення такої вимоги, у разі відмови від отримання повістки, буде вкрай важко довести, що представник ТЦК та СП або інша особа, що вручає повістку, не мали відповідних повноважень.
При цьому, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником ТЦК та СП або поліцейським.
Чи можна не з’явитись в ТЦК та СП за врученою повісткою?
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
- перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
- смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов’язаний у найкоротший термін, але не пізніше ніж упродовж трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки, безпосереднього звернувшись до зазначеного у повістці ТЦК та СП (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Хто та в яких випадках може здійснити затримання?
Адміністративне затримання може бути проведено виключно представниками поліції, (при цьому допускається сприяння представників ТЦК та СП) у випадку, якщо керівник ТЦК та СП звернувся до органів поліції для затримання особи у зв’язку із вчиненням нею адміністративного правопорушення щодо відмови від отримання повістки або дотримання правил військового обліку, а також у випадках, якщо під час вручення повістки у складі групи оповіщення, до якої входить представник поліції, громадянин відмовився від отримання повістки, про що зазначалось вище.
Адміністративне затримання здійснюється незалежно від місця перебування особи на військовому обліку. У такому разі особу доставляють до найближчого ТЦК та СП або органів СБУ, або відповідних підрозділів розвідувальних органів.
Водночас, якщо представниками ТЦК та СП було подано повідомлення органам поліції про необхідність затримання особи, представники поліції мають внести до реєстрів та баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, інформацію про осіб, які вчинили вищезазначені адміністративні правопорушення,
Інформація про осіб, які вчинили адміністративні правопорушення у сфері військового обліку, також має бути внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних, резервістів, та яка також має відображатись в електронній формі (застосунку Резерв +).
Як проводиться адміністративне затримання особи?
Під час адміністративного затримання обов’язковим є складення протоколу, в якому зазначаються:
- дата і місце його складення;
- посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол;
- відомості про особу затриманого;
- час і мотиви затримання.
Протокол підписує посадова особа, яка його склала, і затриманий. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Органи (посадові особи), які мають право здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання інформують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про Національну поліцію», поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. На вимогу особи поліцейський зобов’язаний повідомити про причини застосування ним відповідних заходів.
Згідно зі ст. 263 КУпАП адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більш як три години. Водночас кодексом також передбачено, що осіб, які вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі військовослужбовця може бути затримано на строк до трьох годин для складення протоколу, а в необхідних випадках для встановлення особи та/або з’ясування обставин правопорушення – до трьох діб.
ВАЖЛИВО: призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця перебування на військовому обліку. Таким чином, можливим є вручення повістки та направлення до будь-якого ТЦК та СП у будь-якій адміністративно-територіальній одиниці України.
Процедура проведення призову включає (скорочено):
– оповіщення про виклик;
– прибуття до ТЦК та СП;
– проходження медичного огляду;
– перевірку підстав щодо надання відстрочки;
– документальне оформлення призову;
– відправлення призваних громадян на військову службу.
Таким чином, незалежно від того, чи була відстрочка фактично оформлена, під час проведення призову та ДО моменту відправлення на військову службу має бути встановлено, чи має військовозобов’язана особа підстави для відстрочки від призову. Отже, у будь-якому випадку, якщо наявні відповідні підстави, необхідно наполягати на оформленні відстрочки, зазначати про такі підстави, подавати заяву про оформлення відстрочки та відповідні документи для того, щоб не бути незаконно відправленим на військову службу.
● ● ●
Нагадуємо, що для журналістів працює безкоштовна гаряча лінія юридичної допомоги НСЖУ. Українські медійники та медійниці можуть отримати консультації від висококваліфікованих фахівців юридичної компанії «IBC LEGAL SERVICES» – адвокатів та юристів із великим досвідом.
Ми гарантуємо:
● повну конфіденційність;
● професійну, кваліфіковану допомогу;
● якісну та швидку відповідь на поставлене питання.
Для звернення необхідно заповнити спеціальну форму: http://surl.li/evrmg. Сервіс є повністю безкоштовним і доступним із будь-якого регіону чи країни.
Юридична гаряча лінія працює під егідою мережі Центрів журналістської солідарності НСЖУ за підтримки ЮНЕСКО та Міжнародної і Європейської федерацій журналістів.
Даніл Сербін, IBC Legal Services
(сайт НСЖУ https://nsju.org)