Преса. Влада. Суспільство

Informer.od.ua (28.12.2025)

У 2025 році одеські редакції продовжували працювати під обстрілами — в умовах енергетичної нестабільності, що особливо загострилася у грудні, коли світло зникало не на години, а на дні, — та фінансової невизначеності. Вона посилилася після згортання частини грантової підтримки й стагнації рекламного ринку. Це був рік без ілюзій, але з наполегливими зусиллями зберегти діяльність і рухатися вперед..

Все почалося з великих змін

2025 рік для багатьох одеських медіа розпочався з різкої втрати фінансової опори. У січні США припинили фінансування низки проєктів підтримки незалежних медіа через USAID. Тож, для місцевих редакцій, які впродовж війни значною мірою спиралися на гранти, це означало втрату одного з ключових ресурсів підтримки. Місцеві медійні команди були змушені оперативно перелаштовуватися: переглядати бюджети, скорочувати витрати, змінювати пріоритети й шукати нові моделі існування в умовах стагнації рекламного ринку.

Оглядаючись назад, можна зробити висновок, що одеські медіа змогли пройти крізь цей шторм, переживши гостру фазу кризи. Частині  медіа довелося менше писати про розслідування, зокрема менше уваги приділяли тендерам, але вони не припинили  планувати на наступний рік. 

“Біляївка.City” був одним із сайтів, який суттєво постраждав від згортання допомоги, але команда не планує здаватися. Як розповіла головна редакторка видання Галина Халимоник, щоб вижити, довелося робити “неймовірне”.  “Ми створили Youtube-канал “Земля О’Деса”, запланований як освітньо-культурний проєкт медіа. Вже зняли там перші відео про національні спільноти, набрали більше 5000 переглядів, дуже схвальні відгуки. Вивели за короткий термін канал в монетизацію. Запустили чат-бота “Білла” для співпраці з аудиторією. Масштабувалися на Одеський район через спільні проєкти з партнерською ГО “Агенція розвитку пониззя Дністра”. Почали отримувати дохід від Facebook. Ну і зберегли медіа попри всі шторми”, — поділилася напрацюваннями року  Галина Халимоник.

Так само пережити невпевнені часи вдалося місцевому виданню Odesa Online. 

“Незважаючи на все, бо ми ще й не виграли жодного гранту, продовжили повноцінно працювати. Ціль на 2026 рік — реалізувати два проєкти, які запланували”, — розповіла головна редакторка  Віталіна Пухир.

Ситуація з USAID стала поштовхом у пошуку нових можливостей і для інших одеських медіа. Хоча рік почався з кризи, він завершується пошуком нових точок опори й плануванням майбутніх планів з урахуванням можливих проблем. “Наше надбання [цього року] — це люди. У нас кілька прям гарних новачків в команді”, — поділився головред одеського “Інтента” Валерій Болган.

Місцеве видання “Інформер” виконувало спільний проєкт з “Інтерньюз Нетворк”, тож, після припинення фінасування, шукало інші можливості для розвитку. Такими були невеликі програми, пошук ресурсів для реклами й покращення особистих навичок журналістів. Деякі журналісти видання також самостійно змогли знайти індивідуальні стипендії від європейських організацій.

Перешкоджання професійній дяльності 

У 2025-му не вдалося обійтися без перешкоджання професійній діяльності журналістів, однак ці випадки були поодинокі і локальні. Протягом року медійники повідомляли про спроби заборонити зйомку або обмежити доступ журналістів до інформації у публічних просторах.

Так, 29 квітня в будинку для літніх людей напали на журналіста “Думської”. Працівниці закладу намагалися закрити камеру, вибити техніку з рук і подряпати йому обличчя, коли він хотів сфотографувати їжу для підопічних. Редакція не зверталася до правоохоронців.

Також 24 червня одеська поліція повідомила про напад на 53-річного журналіста обласного онлайн-видання під час виконання ним професійних обов’язків: зловмисник намагався вибити з його рук камеру. Нападника затримали, йому повідомили про підозру. Водночас правоохоронці не назвали імені потерпілого, а сам журналіст публічно про інцидент не заявляв, тож наразі неможливо точно встановити, про кого йдеться. 

Вже у листопаді іншим журналістам “Думської” намагалися заборонити знімати біля монастиря на вулиці Італійській. Ситуація не дійшла до фізичної сутички, а обмежилася суперечкою. 

Також цього року журналістка Ірина Гриб піддалася тиску з боку голови облради Григорія Діденко. Політик хотів змусити медійницю видалити пости про ймовірну корупцію, але 29 квітня суд йому відмовив.

В іншому випадку “Радіо Одесу” оштрафувала Нацрада з питань телебачення і радіомовлення через те, що вона не отримали доступ для планової перевірки. У коментарі регіональному представнику ІМІ в Одеській області очільник ТРК “Радіо Одеса” Костянтин Гуцель зазначив, що рішення Нацради стало для нього несподіванкою. 

“Як бачите, зв’язатися зі мною не так уже й складно. Але тут трохи неправильно подано послідовність подій. Насправді, все почалося з нашого листа до Нацради, де ми повідомили про тимчасове припинення діяльності підприємства у зв’язку з мобілізацією і загальною ситуацією в країні”, – пояснив Гуцель.

В редакції вирішили штраф не оскаржувати але наразі радіо так і не відновило мовлення.

Локальні інциденти не мали надзвичайного характеру. Головним ризиком для одеських журналістів залишається війна: робота під обстрілами, виїзди на місця прильотів і фіксація наслідків атак тощо. Як-от випадок, коли від російського обстрілу постраждала квартира головної редакторки “Odesa Online” Віталіни Пухир.

При цьому журналісти відігравали важливу соціальну роль. Так, кореспондентка агентства «Укрінформ» Ніна Ляшонок під час російського обстрілу Одеси 11 липня 2025 року, працюючи на місці атаки на стайню, помітила серед руїн живого собаку й повідомила про це рятувальників, які врятували тварину та передали її господині. 

Перемоги, допомога і повернення до цивільного життя

На Національному конкурсі журналістських розслідувань 2025 дві одеситки Валерія Єгошина та Юлія Химерик отримали спеціальну відзнаку за розслідування. Вони досліджували, як російські спецслужби вербували підлітків і дітей для підпалів військових авто та використовували для дезінформації.

Також журналістка з Одеси Юлія Рябова, яка переїхала до Ірландії 2023 року, здобула перемогу в національній премії у сфері радіо, яку влаштовує Ірландська організація з музичних прав – IMRO’s Radio Awards. У 2024-му вона стала ведучою і продюсеркою подкасту “Нові резиденти” на Радіо Керрі – станції радіомовлення графства Керрі зі щоденною аудиторією 89 тисяч слухачів. Подкаст, зокрема, присвячено українцям, які перебувають в Ірландії під тимчасовим захистом. 

У жовтні 2025 року редакторка Informer.od.ua Марія Шевчук стала однією з переможниць конкурсу від Представництва Європейського Союзу, який був організований серед медійників, що взяли участь у тренінгу  “ЄС: просто про складне”. 

До позитивних новин у 2025 році можна віднести й повернення до цивільної журналістики після важкого поранення на фронті пресофіцера Івана Капсамуна. Він  проходив службу в бригаді морської піхоти. Лікування та реабілітація після поранення тривали понад два роки.

Ще один пресофіцер з Одеси — за сумісництвом регіональний представник Інституту масової інформації в області — Павло Колотвін 5 серпня 2025 року був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України “Хрест Військова честь”. 

Цього року ІМІ, АНРВУ та Ukrainian Media допомогли багатьом медіа втриматися на плаву під час скорочення допомоги і відключень світла.

Так, команда сайту “Одеське життя” отримала технічну допомогу, яка включала обладнання для роботи в режимі віключень світла. 

Важливу роль у підтримці журналістів Півдня протягом року відігравала Медіабаза Одеса. Херсон. За словами її менеджерки Вікторії Яслик, хаб став точкою опори для медійників, які працюють в умовах постійної небезпеки — обстрілів, втрат і близькості фронту. 

«За рік ми провели 216 заходів із фокусом на практичні навички, а простір відвідали близько сотні журналістів, фрілансерів та студентів. Окремим напрямом стала підтримка обладнанням — 30 одиниць техніки для тих, для кого доступ до неї є питанням професійної спроможності та безпеки», — зазначила Вікторія Яслик у коментарі регіональному представнику ІМІ.

Вона також наголосила, що під час останніх багатотижневих блекаутів місцеві журналісти змогли працювати завдяки обладнанню, переданому протягом останніх трьох років.

«Основні місцеві редакції отримали генератори, зарядні станції та Starlink від різних донорських організацій і фондів — здебільшого, через Медіабазу. Тому під час масованих відключень електроенергії до нас приходили переважно фрілансери: зарядити техніку, поспілкуватися або записати інтерв’ю», — додала вона.

Скандал у НСЖУ як точка перезапуску

У 2025 році вибухнув один із найгучніших професійних конфліктів. Голову місцевої організації НСЖУ Юрія Работіна публічно звинуватили в тому, що він передав персональні дані журналістів адвокатам Олега Мальцева, обвинуваченого у співпраці з рф. Работін усе заперечив, назвав звинувачення безпідставними й пообіцяв судовий позов. Ситуація вийшла за межі регіону: НСЖУ висловила йому недовіру, засудила поширення даних і тимчасово зупинила видачу журналістських посвідчень в області.

Скандал довкола Работіна став поштовхом до консолідації одеських журналістів. Вони ініціювали створення нової місцевої організації з акцентом на прозоре членство, солідарність і захист професійних прав. Тож конфлікт оголив старі проблеми й запустив процес нових інституційних рішень.

Втрати року у журналістській спільноті

2025 рік для одеської медіаспільноти позначився непоправними втратами. У Одесі помер Леонід Заславський — багаторічний очільник Незалежної профспілки журналістів Одеси, який колись писав для “Одеського життя”. Восени внаслідок онкохвороби пішов із життя журналіст і засновник видання “Odesa Online” Вадим Тютюкін — відомий тележурналіст і медіаменеджер, який висвітлював війну з росією, зокрема з виїздами в зону бойових дій.  “Головна втрата для нас — смерть нашого співзасновника і директора видання Вадима Тютюкіна”, — додає головна редакторка видання Odesa Online.

Також у червні безвісти зник на Донеччині одеський телеоператор і військовослужбовець Андрій Терещенко. Він працював на ТРК “Круг”, “Перший міський”, державному телебаченні, а також у низці медійних проєктів.

Загалом 2025 рік став для одеських медіа черговою перевіркою на витривалість і здатність до самоорганізації. Припинення частини грантової підтримки на початку року одразу вплинуло на контент: редакції скорочували витрати, відмовлялися від розслідувань і працювали в режимі жорсткої фінансової економії. Паралельно медфа функціонували в умовах блекаутів, що створювало серйозні труднощі навіть для заряджання техніки та підготовки матеріалів. Попри це, жодне з ключових регіональних медіа не припинило діяльність, а більшість команд зберегли штат у мінімально робочому складі або навіть розширювалися.

Перешкоджання роботі журналістів, спірні регуляторні рішення та внутрішній конфлікт у НСЖУ оголили вразливі місця галузі: відсутність стабільних механізмів захисту, залежність від формальних процедур і слабкість професійного самоврядування. Водночас більшість ключових регіональних медіа змогли втриматися й навіть будувати плани щодо подальшого розвитку та розширення.

      Маргарита Юзяк, 

      Павло Колотвін,  регіональний представник Інституту масової   інформації в Одеській області

(Оригінал – на сайті https://informer.od.ua )

Уряд розпочинає виплати у випадку загибелі або поранення журналістів під час виконання професійних обов'язків, рішення забезпечує одноразову допомогу через Держкомтелерадіо. Ця програма передбачена в держбюджеті на 2026 рік.

Першу виплату здійснять батькові журналістки Вікторії Рощиної, яка загинула в російському полоні.

"Для української держави це питання справедливості перед тими, хто самовіддано шукав правди, документував факти російських злочинів і втратив через це життя.

Від початку повномасштабного вторгнення росія вбила 21 журналіста під час виконання службових обовʼязків, серед них українці та іноземці", - прем’єр-міністерка Юлія Свириденко.

 Станом на 3 листопада 2025 року від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України окупанти вбили щонайменше 137 медійників.

За верифікованими даними НСЖУ та Міжнародної федерації журналістів, серед загиблих – 21 медійник і медійниця, які виконували професійні обов’язки; 10 медійників і медійниць – цивільних жертв; 106 представників і представниць медіа, які мобілізувалися для захисту України у лавах Сил оборони України.

«Якби росія не розв’язала цю ганебну війну, всі ці наші колеги, журналісти і журналістки, працівники ЗМІ, могли б і далі успішно працювати, створювати для своєї аудиторії якісний інформаційний контент – писати статті, робити репортажі, знімати телесюжети і документальні фільми. Приносити людям користь, робити свій внесок в українську та світову культуру, – каже голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Але держава-агресор вирішила, що краще їм загинути, залишити сім’ї в тяжкому горі, людей – не поінформованими, обдуреними російською пропагандою і заляканими».

1. Гуденко Ігор, український фотограф, відеоблогер, зник у Харкові 26 лютого 2022 року під час обстрілу, його тіло знайдено 27 лютого 2022 року. Відповідно до висновку лікарів, його смерть не є насильницькою.
2. Сакун Євгеній, український фотокореспондент видання «LIVE» та кореспондент EFE, загинув у результаті ракетного обстрілу Київської телевежі 1 березня 2022 року.
3. Рено Брент Ентоні, американський журналіст, колишній кореспондент «The New York Times», репортер «Time», документаліст, лауреат премії Пібоді, застрелений російськими солдатами на блокпосту в Ірпені 13 березня 2022 року.
4. Левін Максим, український фотожурналіст, кореспондент LB.ua та інших видань, зник безвісти 13 березня 2022 року, знайдений мертвим біля с. Гута-Межигірська Київської області 1 квітня 2022 року. Розслідування «Репортерів без кордонів» показало, що його катували і стратили.
5. Закжевські П’єр, ірландський фотожурналіст «Fox News», загинув 14 березня 2022 року разом із Олександрою Кувшиновою, коли їхній автомобіль потрапив під обстріл у с. Горенка Київської області.
6. Кувшинова Олександра, українська журналістка, фіксерка, продюсерка «Fox News», загинула 14 березня 2022 року разом із П’єром Закжевські, коли їхній автомобіль потрапив під обстріл у с. Горенка Київської області.
7. Бауліна Оксана, російська журналістка видання «The Insider», активістка Фонду боротьби з корупцією Олексія Навального, загинула 23 березня 2022 року під російським обстрілом Києва.
8. Кведаравічюс Мантас, литовський режисер та документаліст, убитий 2 квітня 2022 року під час спроби покинути місто Маріуполь, життя якого він документував упродовж багатьох років.
9. Баль Євген, український журналіст, письменник, ветеран радянського підводного флоту, волонтер, помер 2 квітня 2022 року після катувань від російських військових у Маріуполі.
10. Нежиборець Роман, український медійник, відеоінженер чернігівського каналу «Дитинець», убитий в с. Ягідне біля Чернігова на початку квітня 2022 року.
11. Замойський Зореслав, український журналіст видань «Громада Приірпіння» та «Інформаційний портал», його тіло з ознаками насильницької смерті знайшли 13 квітня 2022 року в Бучі Київської області.
12. Леклерк-Імхофф Фредерік, французький журналіст телеканалу BFMTV, загинув від осколкового поранення 30 травня 2022 року внаслідок російського обстрілу, коли висвітлював евакуацію мирного населення із м. Сєвєродонецьк (Луганщина).
13. Бітік Богдан, український фрілансер, загинув 26 квітня 2023 року від російської кулі біля Антонівського мосту в Херсоні, допомагаючи в роботі італійському журналістові Коррадо Зуніно.
14. Солдін Арман, французький відеожурналіст AFP, загинув 9 травня 2023 року під ракетним обстрілом поблизу Часового Яру Донецької області під час підготовки телесюжету.
15. Амеліна Вікторія, українська письменниця, документаторка воєнних злочинів, померла 1 липня 2023 року внаслідок поранень, отриманих під час ракетного обстрілу росіянами середмістя Краматорська 27 червня 2023 року.
16. Миронюк Володимир, український і американський фотожурналіст-фрілансер, загинув, знімаючи фоторепортаж, 25 вересня 2023 року на Донбасі поблизу Курдюмівки.
17. Еванс Раян, британець, радник з безпеки агентства «Reuters», працював у складі команди, яка висвітлювала воєнні дії на Донеччині, загинув 24 серпня 2024 року внаслідок російського ракетного обстрілу готелю «Сапфір» у Краматорську.
18. Рощина Вікторія, журналістка «Hromadske» та позаштатна авторка «Української правди», зникла 3 серпня 2023 року під час поїздки на окуповані території для підготовки матеріалів про життя місцевого населення. У квітні 2024 року російська влада визнала, що журналістку затримано. Велися перемовини про її обмін. Загинула 19 вересня 2024 року.
19. Антоні Лаллікан, французький фотожурналіст агентства Hans Lucas, яке співпрацює з відомими французькими медіа. Загинув 3 жовтня 2025 року під час виконання професійних обов’язків біля Дружківки Донецької області внаслідок удару російського FPV-дрона.
20. Альона Грамова (Губанова), журналістка з Донецької області, уродженка Єнакієвого, з 2021 року працювала воєнною кореспонденткою каналів державного іномовлення України. У 2023 році нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Загинула 23 жовтня 2025 року в Краматорську внаслідок удару російського дрона «Ланцет» по автомобілю журналістів.
21. Євген Кармазін, оператор з Краматорська, з 2022 року працював на телеканалах українського іномовлення. Загинув 23 жовтня 2025 року в Краматорську внаслідок удару російського дрона «Ланцет» по автомобілю журналістів.

Журналісти, які загинули не під час виконання професійних обов’язків

1. Шакіров Ділєрбек, український журналіст інформаційного щотижневика «Навколо тебе», член Благодійного фонду «Дім надії», розстріляний із автоматичної зброї 26 лютого в Зеленівці Херсонської області.
2. Лі Павло, український актор, ведучий телеканалу «Дом», волонтер, застрелений 6 березня 2022 року в Ірпені Київської області російськими військовими.
3. Дєдов Віктор, український оператор телеканалу «Сігма», загинув 11 березня 2022 року в Маріуполі внаслідок обстрілу будинку.
4. Гайдар Оксана («Руда Пані»), українська журналістка, блогерка, загинула під час обстрілу російською артилерією села Шевченкове Броварського району на Київщині між 11 і 12 березня 2022 року.
5. Гумянова Лілія, українська журналістка, викладачка журналістики та завідувачка художнього відділу Лівобережного районного будинку дитячої та юнацької творчості, загинула 19 березня 2022 року внаслідок російських обстрілів Маріуполя.
6. Харакоз Наталя, українська журналістка, письменниця грецькою та російською мовами, загинула внаслідок російських бомбардувань Маріуполя 29 березня 2022 року.
7. Глодан Валерія, випускниця факультету журналістики Одеського національного університету ім. Мечникова, перебувала в декретній відпустці, загинула разом із матір’ю і 3-місячною донькою 23 квітня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу Одеси.
8. Гирич Віра, українська журналістка, продюсерка «Радіо Свобода», загинула внаслідок російського обстрілу Києва 28 квітня 2022 року.
9. Даценко Володимир, український громадський діяч, волонтер, військовослужбовець «Айдару», журналіст видання «Дорожній контроль Вінниця», загинув 14 липня 2022 року під час ракетного обстрілу Вінниці.
10. Кулик Тетяна, журналістка «Укрінформу», загинула разом із чоловіком 26 лютого 2025 року внаслідок дронової атаки на її будинок в с. Крюківщина під Києвом.

Журналісти, які загинули під час військової служби

1. Пущенко Сергій, український художник, культуролог, журналіст, військовослужбовець, загинув 2 березня 2022 року в бою в м. Васильків Київської області разом із побратимами з тероборони.
2. Дудар Віктор, український військовий журналіст, боєць 80-ої десантно-штурмової бригади, загинув 6 березня 2022 року під час оборони міста Миколаїв.
3. Литкін Олександр, український журналіст «КNК Медіа», загинув 13 березня в населеному пункті Романівка біля Ірпеня Київської області внаслідок російського обстрілу військовосліжбовцями.
4. Чернишев Олексій, український фотожурналіст, фронтовий фотокор, співпрацював з агенціями Reuters та AFP, у 2017-2018 роках та з лютого 2022 року – військовослужбовець. Зник безвісти 13 березня 2022 року разом зі своїм другом, фотожурналістом Максимом Левіним. Знайдений мертвим біля с. Гута-Межигірська Київської області 1 квітня 2022 року. Розслідування показало, що його стратили.
5. Якунін Олег, український журналіст, редактор запорізького сайту misto.zp.ua, військовослужбовець, загинув 18 березня 2022 року.
6. Коцуконь Олександр, український журналіст, працівник військової пресслужби, боєць полку «Азов», студент кафедри журналістики, реклами та PR-технологій Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького, загинув 22 березня 2022 року під час оборони Маріуполя.
7. Олійник Юрій, український оператор і фотограф 24 каналу, військовослужбовець, загинув 23 березня 2022 року у боях біля Попасної Луганської області.
8. Заїковський Сергій, український історик, перекладач, публіцист, військовослужбовець Збройних сил України, загинув 24 березня 2022 року під Києвом.
9. Котенко Денис, український журналіст, співробітник пресслужби Міністерства у справах ветеранів, загинув 24 березня 2022 року у бою з російськими окупантами під Києвом.
10. Мединський Максим, український журналіст, працівник пресслужби Міністерства інфраструктури України, лейтенант Збройних сил України, загинув 29 квітня 2022 року біля Харкова внаслідок артилерійського обстрілу окупантів.
11. Махов Олександр, український журналіст телеканалів «Україна», «Україна24», «Дом», ветеран війни на Донбасі, військовослужбовець, загинув у бою поблизу Ізюма Харківської області 4 травня 2022 року.
12. Старинець Євген, український медійник, менеджер телерадіокомпанії «Суспільне Черкаси», фундатор «Суспільного» на Черкащині, загинув 30 квітня 2022 року у бою за Попасну.
13. Кіц Костянтин, український фотограф, відеооператор луцького каналу «Аверс», боєць Збройних сил України, загинув на Донеччині 17 травня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу.
14. Жук Роман, український фотограф, відеограф із Мукачевого, один із засновників волонтерського проєкту «Chysto.de», військовослужбовець Збройних сил України, загинув 26 травня 2022 року.
15. Дерех Віталій, український журналіст, кореспондент тернопільських видань, молодший сержант, командир протитанкого відділення 1 ОБрСпп ім. Івана Богуна Збройних сил України, загинув 28 травня 2022 року біля м. Попасна Луганської області внаслідок авіаційного удару.
16. Чубашев Олексій, український журналіст, воєнний кореспондент, автор та ведучий програми для військових «Рекрут.UA», екскерівник Армія FM, загинув на фронті 10 червня 2022 року під час оборони Сєвєродонецька.
17. Гуламов Абдулкарім (Карім), український журналіст, телеведучий каналу М2, військовослужбовець, загинув 17 липня 2022 року, ймовірно, під обстрілом.
18. Рачок Микола, український журналіст, автор матеріалів та редактор новин видання «InfoCar», загинув 21 липня 2022 року в бою з вагнерівцями.
19. Юрченко Олексій, український журналіст, оператор телеканалу «Прямий», військовослужбовець ЗСУ, загинув 8 вересня 2022 року піл час звільнення Балаклії Харківської області.
20. Шемчук Олег, український журналіст-розслідувач із Запоріжжя, кулеметник 53 ОМБр ЗСУ, загинув 15 вересня 2022 року на Бахмутському напрямку внаслідок уламкових поранень. Тіло вдалося забрати з поля бою і провести ДНК-експертизу з великим запізненням. Похований 4 квітня 2024 року.
21. Шиповський Дмитро, український теле- і кінооператор, в останні роки співпрацював із «Приват ТБ: Харків» й телеканалом «Аль Джазіра», військовослужбовець ЗСУ, загинув 21 вересня 2022 року під мінометним обстрілом російських окупантів поблизу села Дружба Донецької області.
22. Лелявський Юрій, український журналіст, телевізійник, капітан ЗСУ, начальник служби зв’язків з громадськістю 80-ої окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ, загинув 28 вересня 2022 року в бою з російськими окупантами.
23. Силкін Сергій, український медійник, колишній звукорежисер «Суспільного Івано-Франківськ», боєць 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади, загинув 17 жовтня 2022 року в бою поблизу Бахмута Донецької області.
24. Яворський Василь, режисер телеканалів «Перший Західний» і «Еспресо», військовослужбовець 103-ої окремої бригади Сил ТРО ЗСУ, загинув 21 жовтня 2022 року в результаті артилерійського обстрілу.
25. Загоруйко Андрій, журналіст та режисер телеканалу «Київ», військовослужбовець ЗСУ, загинув 3 листопада 2022 року в селищі Спірне під Бахмутом внаслідок мінометно-артилерійського обстрілу.
26. Дзіковський Владислав, системний адміністратор видання «Детектор медіа», військовослужбовець, старший кулеметник бронеавтомобіля, зник безвісти між Кремінною і Серебрянкою 13 грудня 2022 року. На початку квітня 2023 року стало відомо, що він загинув.
27. Коломієць Антон, телевізійник із Херсона, військовослужбовець ЗСУ, загинув 20 грудня 2022 року під Бахмутом унаслідок артилерійського обстрілу.
28. Кузенков Олександр, український військовий, випускник факультету журналістики Київського університету ім. Бориса Грінченка, автор книжки «Останні посмішки Іловайську», загинув 20 грудня 2022 року в бою під Бахмутом.
29. Гулевич Євген, львівський журналіст, культуролог, керівник Центру гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І.Франка, боєць Десантно-штурмових військ ЗСУ, загинув 31 грудня 2022 року під Бахмутом.
30. Кудрявцев Дмитро, український військовий, колишній редактор стрічки новин сайту Факти ICTV, загинув під час ракетного обстрілу 25 січня 2023 року поблизу с. Водяне під Донецьком.
31. Терьохін Ігор, одеський журналіст (працював у ТРК РІАК та в команді «Глас Медіагрупа»), письменник, ресторатор, боєць 126 бригади ЗСУ, загинув 23 січня на Херсонщині.
32. Тимошенко Павло, оператор черкаського корпункту телеканалу «Інтер», військовослужбовець територіальної оборони, загинув 5 лютого 2023 року під Вугледаром.
33. Клименко Сергій, працівник технічної служби «Суспільного Херсон», український військовий, загинув 5 лютого 2023 року в бою в Мар’їнці Донецької області.
34. Борис Олексій, журналіст «Юридичної газети», боєць 58-ої бригади, загинув 9 лютого 2023 року.
35. Ольховик Олексій, оператор Суспільного, український військовий, загинув унаслідок смертельного поранення ймовірно під час стрілецького бою 13 березня 2023 року.
36. Шапочка Ярослав, київський журналіст, кореспондент «Фактів», документаліст, боєць 207 батальйону 241-ї бригади ТрО ЗСУ, зник безвісти 21 березня 2023 року під час штурму ворожих позицій під Бахмутом. 11 лютого 2025 року було повідомлено, що експертиза ДНК підтвердила його загибель.
37. Цахнів Олександр, журналіст-розслідувач інформаційного агентства «Вчасно» з Покровська Донецької області, військовослужбовець ЗСУ, загинув 25 березня 2023 року під час обстрілу на Бахмутському напрямку.
38. Бойко Андрій, колишній оператор ТРК «Вежа», співзасновник креативної агенції ЯНҐ .agency, командир стрілецького взводу 102 оБр ім. Дмитра Вітовського, загинув 6 квітня 2023 року під час обстрілу поблизу Гуляйполя Запорізької області.
39. Сірик Дмитро, радіоведучий «Суспільного», стрілець-снайпер механізованого батальйону, загинув 20 квітня 2023 року під час артобстрілу поблизу Авдіївки Донецької області.
40. Бондаренко Олександр, журналіст «ВВС Україна», «ТРК Україна», комунікаційник, військовослужбовець ЗСУ, загинув у квітні 2023 року в бою під Кремінною Луганської області.
41. Мукан Володимир, журналіст «Газети по-українськи», журналу «Країна» та інтернет-порталу Gazeta.ua. Молодший сержант ЗСУ, загинув 29 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом Донецької області.
42. Кривий Денис, фотограф-натураліст, автор численних публікацій світлин у медіа, військовослужбовець Сил спеціальних операцій, загнув 11 травня 2023 року в боях за Бахмут.
43. Кузьмінський Іван, дослідник давньої української музики, кандидат наук, режисер дитячого телеканалу «Малятко TV», військовослужбовець, загинув 17 травня 2023 року в бою поблизу населеного пункту Діброва на Луганщині.
44. Осієвський Євген, журналіст, автор видань «Куншт» і «Спільне», військовослужбовець, загинув 22 травня 2023 року в бою під Бахмутом.
45. Петров Віктор, перший головний редактор інтернет-видання «Сихів Медіа», військовослужбовець, загинув 29 травня 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.
46. Цурукін Петро, журналіст-телевізійник, головний редактор проєкту «Один за всіх» телеканалу СТБ, ведучий телеканалу Kyiv Live, військовослужбовець ЗСУ, зник безвісти 4 червня 2023 року, його смерть підтверджено й офіційно повідомлено про це 18 березня 2024 року.
47. Чорномаз Роман, фотограф і журналіст із Умані Черкаської області, снайпер батальйону «Свобода» Національної гвардії України, загинув 13 червня 2023 року в бою на Бахмутському напрямку.
48. Шульга Іван, звукорежисер телеканалу «СТБ», музикант, військовослужбовець 241 бригади ЗСУ, загинув 14 червня 2023 року поблизу с. Закітне Краматорського району Донецької області.
49. Клітний Антон, журналіст інформаційного порталу «Стопкор», засновник інформаційного агентства «25.інфо», громадський діяч, військовослужбовець ЗСУ, загинув 25 червня 2023 року від осколкового поранення в бою під Оріховом.
50. Шварцман Максим, фотокореспондент чернівецького медіа агентства АСС, солдат Чернівецької територіальної оборони, загинув на Бахмутському напрямку під час наступального бою 15 липня 2023 року.
51. Гнітецький Костянтин, телеоператор «Суспільного» з м. Рівного, воїн Сил оборони України, загинув унаслідок мінометного обстрілу 16 липня 2023 року поблизу Діброви на Луганщині.
52. Рибаков Дмитро, економічний оглядач, журналіст телеканалу «Тоніс», автор публікацій у «LB.ua», редактор і журналіст у «Forbes Ukraine», «Chas News», кандидат історичних наук, командир взводу в 47-ій механізованій бригаді «Магура», загинув під час наступального бою 17 липня 2023 року на Мелітопольському напрямку.
53. Захаров Ігор, телеоператор, працював на телеканалах «Україна» і «1+1», з початком війни долучився до Національної гвардії України, зник безвісти 1 серпня 2023 року поблизу Ямполя Донецької області. Після підтвердження його загибелі та ідентифікації тіла похований 19 вересня 2024 року.
54. Сінченко Дмитро, журналіст, блогер із Кропивницького, автор видань «Тиждень», «Радіо Свобода» та інших, громадський активіст, військовослужбовець Української добровольчої армії, зник безвісти наприкінці серпня 2023 року, на початку березня 2024 року експертиза ДНК підтвердила його загибель.
55. Кришталь Андрій, головний редактор львівської газети «Самооборона», військовослужбовець 103-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Після тяжкого поранення проходив лікування. Помер 27 вересня 2023 року.
56. Давидюк Тарас, засновник і головний редактор видання «Горинь.інфо» з Рівненщини, воїн ЗСУ, загинув 3 листопада 2023 року на околиці Роботиного Запорізької області внаслідок атаки ворожого ударного дрона.
57. Яременко Дмитро, уродженець Маріуполя, студент ІІ курсу спеціальності «Журналістика» Вінницького державного педагогічного університету  ім. М. Коцюбинського, у серпні 2023 року добровільно вступив до Сил оборони України, служив у 12-тій бригаді спецпризначення «Азов» імені Дмитра Вишневецького НГУ, загинув унаслідок мінометного обстрілу на Сєвєродонецькому напрямку 13 листопада 2023 року.
58. Попов Олександр, колишній оператор «Суспільного Миколаїв», військовослужбовець 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, загинув 22 листопада 2023 року, захищаючи Куп’янськ Харківської області.
59. Андреєв Олексій, колишній оператор маріупольських ТБ7 і ТБ «Сигма», колишній працівник «Азовсталі», з початку повномасштабної війни – військовослужбовець Сил оборони України, зник безвісті 29 листопада 2023 року в селі Богданівка Бахмутського району, після ідентифікації тіла похований у Чернівцях 2 листопада 2024 року.
60. Яцюк Денис, український військовий, колишній оператор дніпропетровського «51 каналу», член Національної спілки журналістів України, загинув 14 грудня 2023 року під Авдіївкою на Донеччині.
61. Ряжських Роман, український журналіст, копірайтер, військовослужбовець ЗСУ, тяжко поранений під час артобстрілу поблизу Мар’їнки на Донеччині 4 січня 2024 року, помер у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова 6 січня 2024 року.
62. Кривцов Максим, український поет родом із Рівного, медійник, молодший сержант Збройних сил України, загинув 7 січня 2024 року.
63. Петренко Володимир, журналіст і бібліотекар із Малина Житомирської області, військовослужбовець Збройних сил України, загинув унаслідок мінометного обстрілу 22 лютого 2024 року поблизу села Синьківка на Харківщині.
64. Яковенко Антон, режисер монтажу телеканалу XSport родом з Кіровоградщини, мінометник 72-ї окремої бригади імені «Чорних запорожців», загинув 26 лютого 2024 року під Вугледаром.
65. Самчук Олесь, випускник навчально-наукового інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка родом з Рівненщини, мобілізувався в ЗСУ одразу після випуску в 2023 році, загинув під час виконання бойового завдання 11 березня 2024 року поблизу Кремінної.
66. Оранський Микола, інженер ТЖК на Громадському, військовослужбовець ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання 22 березня 2024 року поблизу Роботиного Запорізької області.
67. Топчій Андрій, журналіст видання «Факти», учасник АТО/ООС і повномасштабної війни, бойовий медик, загинув 20 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Роботиного Запорізької області.
68. Пушкарук Алла, журналістка видань «Український тиждень», «Читомо», журналістка і фотографка Українського добровольчого корпусу, згодом мінометниця. Родом із Волині. Загинула 25 квітня 2024 року на Донеччині внаслідок ракетного обстрілу.
69. Сілюк Юрій, телеоператор Волинського телебачення, а згодом – Hromadske.Volyn (Луцьк), військовослужбовець тероборони. Загинув 26 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Архангельського на Донеччині.
70. Машлай Олександр, колишній головний редактор видання «Правий Поступ», військовослужбовець ЗСУ, загинув 7 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Авдіївському напрямку.
71. Цибух Ірина, українська журналістка родом зі Львова, менеджерка проєктів «Суспільного», парамедикиня «Госпітальєрів», загинула 29 травня 2024 року під час ротації на Харківському напрямку. 26 лютого 2025 року їй присвоєно звання Героя України (посмертно).
72. Федосенко Арсен, фотограф медіацентру Управління стратегічних комунікацій ЗСУ, капітан ЗСУ, фотографував воєнні злочини, загинув 10 червня 2024 року на Харківщині внаслідок влучання кабу.
73. Сапуга Олексій, фотограф-орнітолог із Миколаєва, військовослужбовець ЗСУ, загинув на Донеччині 30 липня 2024 року.
74. Чернишов Володимир, колишній оператор низки телеканалів на Кіровоградщині, військовослужбовець ЗСУ, загинув 4 серпня 2024 року в Мирнограді внаслідок мінно-вибухової травми.
75. Бучак Андрій, колишній працівник луганської рекламно-інформаційної газети «Кур’єр», з 2014 року в ЗСУ, вважався зниклим безвісти з 13 серпня 2024 року. 24 листопада 2024 року було повідомлено про його загибель.
76. Затула Богдан, харківський журналіст видання Новини.LIVE, мобілізований 31 липня 2024 року, загинув під час обстрілу навчального центру 26 серпня 2024 року.
77. Сарело Олег, режисер монтажу медіапроєкту «Реальна історія», військовослужбовець 72-ох окремої механізованої бригади ЗСУ, загинув під час мінометного обстрілу поблизу Водяного у Волноваському районі на Донеччині 27 серпня 2024 року.
78. Пархоменко Павло, оператор ТК “Прямий”, військовослужбовець ЗСУ – доброволець, загинув на Курахівському напрямку 5 вересня 2024 року.
79. Присяжнюк Павло, дизайнер Burda Media Ukraine, військовослужбовець ЗСУ – доброволець, загинув під Покровськом 9 вересня 2024 року.
80. Житницький Станіслав, лінійний продюсер “СТБ” та “Нового каналу”, молодший сержант окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького, загинув під час виконання бойового завдання в Курській області рф 24 вересня 2024 року.
81. Маркевич Богдан, викладач факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, військовий медик, загинув унаслідок обстрілу клінічної лікарні святого Пантелеймона у Сумах 28 вересня 2024 року.
82. Левицький Ярослав, оператор регіональної редакції «5 каналу» і ТРК «АСС» у Чернівцях, на початку повномасштабної війни долучився до лав ЗСУ, зник безвісти на Покровському напрямку на початку листопада 2024 року. Його загибель підтверджено експертизою ДНК 8 вересня 2025 року.
83. Богуславський Дмитро, голова Журналістського фонду НСЖУ, багаторічний працівник пресслужби ДСНС, офіцер ЗСУ, загинув 15 листопада 2024 року на південному фронті.
84. Кулик (Герасимович) Мирослав, поет, кіносценарист, журналіст родом із Луцька, військовослужбовець ДШВ ЗСУ, загинув на Авдіївському напрямку 25 листопада 2024 року.
85. Андросович Андрій, відеооператор телеканалу «Телебачення Громади» в Южненській громаді Одеської області, військовослужбовець ЗСУ, оператор відділення безпілотних авіаційних комплексів, помер 18 грудня 2024 року внаслідок тяжкого поранення під час виконання бойового завдання в Сумській області.
86. Вовк Антон, старший музичний редактор «Starlight Production», молодший сержант ЗСУ, служив у 95-тій окремій десантно-штурмовій бригаді під час боїв на Курщині. Загинув 28 грудня 2024 року, виконуючи бойове завдання.
87. Ганущак Руслан, фотограф, воєнкор, працівник пресслужби «Азова», згодом телеоператор ТСН, під час повномасштабної війни – боєць 92-ої механізованої бригади ЗСУ. Загинув 11 січня 2025 року на Курщині.
88. Заяць Богдан, заступник завідувача редакції теленовин телеканалу «Новий Чернігів», офіцер Сил оборони України, загинув 30 січня 2025 року на Донецькому напрямку внаслідок обстрілу українських позицій.
89. Кірпік Юрій, виконавчий продюсер проєктів Starlight Media: «Зважені та щасливі», «Танцюють всі!», «Будиночок на щастя», та інших. З перших днів війни долучився до ЗСУ, служив у складі 711-ї окремої бригади розмінування Державної спеціальної служби транспорту, майор. Загинув під час виконання бойового завдання на Харківщині. Про загибель стало відомо 13 березня 2025 року.
90. Шибалов Артур, родом із Донбасу, колишній оператор та монтажер телеканалу PTV UA з Полтави, військовослужбовець десантно-штурмових військ, загинув при виконанні бойового завдання на Курщині 13 березня 2025 року.
91. Полікевич Кирило, відеограф «Суспільне Дніпро», гранатометник мотопіхотного батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, загинув 16 березня 2025 року неподалік Преображенки Покровського району Донецької області.
92. Бєндіков Дмитро, випусковий редактор TSN.ua і військовослужбовець Третьої окремої штурмової бригади, родом із Сєвєродонецька, загинув 18 березня 2025 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
93. Лисенко Богдан, журналіст із Житомира, дописував у видання «Факти», «КП в Україні», «Субота», «Ехо», офіцер ЗСУ, загинув під час обстрілу на Запорізькому напрямку 13 квітня 2025 року.
94. Коцур Володимир, спортивний журналіст родом із Рівненщини, працював у виданнях «Спорт-Експрес в Україні», «Український футбол» та «Команда», з 2022 року – в ЗСУ. Про загибель стало відомо 29 квітня 2025 року.
95. Кобржицький В’ячеслав, коментатор автоперегонів телекомпанії Setanta Sports, військовослужбовець ЗСУ, загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Про загибель стало відомо 1 травня 2025 року.
96. Довбуш Василь, колишній монтажер та відеодизайнер ТРК «Люкс», військовослужбовець ЗСУ, загинув 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
97. Неліпа Максим, телеведучий і актор, учасник «Дизель Шоу», військовослужбовець Сил оборони України, загинув 12 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.
98. Черних Петро, журналіст інформагенції УНІАН, працівник пресслужби компанії «Енергоатом», видання Mind.ua, волонтер, в 2022 добровільно долучився до лав 112-ої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Унаслідок контузій у Петра розвинулася тяжка хвороба, через яку 27 травня 2025 року він помер.
99. Гожелак Кшиштоф, польський журналіст, засновник порталу «Наше Кельце», військовослужбовець ЗСУ, загинув 30 травня 2025 року.
100. Волобоєв Владислав, журналіст криворізького видання «Пульс», військовослужбовець ЗСУ, загинув під час обстрілу навчального полігону Сухопутних військ на Дніпропетровщині 1 червня 2025 року.
101. Голяченко Олександр, журналіст видання «Наш Київ», військовослужбовець ЗСУ, загинув 3 вересня 2025 року.
102. Пономаренко Денис, оператор, оператор-постановник проєктів «Х-фактор», «Україна має талант» та багатьох інших. У лютому 2022 року добровольцем пішов служити у ЗСУ, був командиром мінометного розрахунку. Загинув 7 вересня 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання.
103. Будай Богдан, родом із Кривого Рогу, працював у Вінниці в редакції видання “Вежа”, після мобілізації служив у званні лейтенанта в 144-тій окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ, загинув у районі виконання службових обов’язків 26 вересня 2025 року.
104. Урванцев Олександр, оператор чернігівського каналу «Дитинець», після мобілізації в жовтні 2024 року служив оператором БПЛА, загинув на початку жовтня 2025 року на Харківщині під час виконання бойового завдання.
105. Підлипенський Вадим, менеджер з продажу Ligamedia, військовий, загинув 25 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання біля Лимана Донецької області.
106. Гузенко Костянтин, фотограф, волонтер «Ukraïner», штаб-сержант 35 окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського ЗСУ, загинув 1 листопада 2025 року на Донеччині під час ворожої атаки.

Дані моніторингів загибелі журналістів в Україні:

Міжнародна федерація журналістів / Європейська федерація журналістів.

Платформа Ради Європи зі сприяння захисту журналістики та безпеці журналістів.

Американський Комітет захисту журналістів.

Лондонський фонд «Справедливість для журналістів».

Пам’ятаємо кожного медіапрацівника, якого забрала війна. Журналісти важливі!

                                                                               Інформаційна служба НСЖУ. 

До Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який відзначається 2 листопада, міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила «Список хижаків за свободою преси у 2025 році», до якого увійшли 34 особи та організації зі всього світу.

«Що їх об'єднує? Ненависть до свободи преси. Їхні методи різні, але їхні цілі сходяться: придушення голосів незалежних медіа та придушення права на новини та інформацію. Вбивства, ув'язнення, наклепи, пропаганда, армії тролів — усе це засоби для нав'язування мовчання. Розкриття цих імен у цей символічний день служить нагадуванням про те, що безкарність не є неминучою. Тих, хто топче свободу інформації, необхідно назвати та притягнути до відповідальності», — йдеться в повідомленні RSF.

Цей список є аналогом Всесвітнього індексу свободи преси, який щорічно публікується RSF. Нижче подаємо повний перелік осіб, причетних до порушення свободи преси у 2025 році, за версією RSF.  

Політична категорія (використання державного апарату для придушення медіа в країні):

• лідер Талібану Хайбатулла Ахундзада (Афганістан)
• лідер Росії Володимир Путін
• президент Нікарагуа Даніель Ортега 
• самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко
• президент Азербайджану Ільхам Алієв 
• лідер Ірану Алі Хаменеї 
• президент Венесуели Ніколас Мадуро 
• прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан

Безпекова категорія (фізичне насильство проти журналістів або їх ув'язнення): 

• Армія оборони Ізраїлю (Ізраїль)
• Комуністична партія Китаю (Китай)
• Комісія з питань державної безпеки та миру (М'янма)
• прем'єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман 
• Військова хунта (Буркіна-Фасо)
• Картель «Нове покоління Халіско» (Мексика)
• президент Сербії Александр Вучич 

Юридична категорія (судові переслідування журналістів)

• голова Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) Брендан Карр
• Фонд боротьби з тероризмом (Гватемала)
• заступник прокурора Пномпеня Сенг Хеанг (Камбоджа)
• президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган 
• голова адміністрації Гонконгу Джон Лі Качхіу 
• Роскомнадзор (Росія)
• бізнес-конгломерат Adani Group (Індія)

Економічна категорія (фінансове паралізування медіа):

• компанії Alphabet та Meta (Сполучені Штати)
• олігарх і колишній прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі (Грузія)
• очільник пропагандистської організації «Диалог» Володимир Табак (Росія)
• компанія Alden Global Capital (Сполучені Штати)
• президент Кенії Вільям Руто
• медіамагнат Вінсент Боллоре (Франція)

Соціальна категорія (розпалювання ненависті до медіа та журналістів):

• бізнесмен, власник соцмережі X Ілон Маск (Сполучені Штати)
• організація «Чесна журналістика» (Ізраїль)
• головна редакторка державного телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян (Росія)
• вебсайт OpIndia (Індія)
• президент Аргентини Хав'єр Мілей
• прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо 

Нагадаємо, як свідчать дані Індексу свободи преси за 2025 рік, глобальний стан свободи преси вперше в історії Індексу класифікується як «складний». 

Загальну оцінку ситуації у світі погіршив показник, що вимірює фінансові умови журналістики та економічний тиск на галузь.

Вперше в історії Індексу умови для журналістської діяльності є поганими в половині країн світу і задовільними менш ніж у кожній четвертій країні. 

Україна цьогоріч опинилася на 62-ій сходинці, опустившись на одну позицію за рік. Вона випередила Бразилію, Кот-д'Івуар та Андору, а також незначно поступилася Південній Кореї.

Ситуація зі свободою преси в Україні класифікується як «проблематична».

Довідково.

18 грудня 2013 року на своїй 68-й сесії ГА ООН прийняла резолюцію 68/163, в якій постановила проголосити 2 листопада Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів. Дата була вибрана в пам’ять про двох французьких журналістів, убитих у Малі 2 листопада 2013 року.До Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який відзначається 2 листопада, міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила «Список хижаків за свободою преси у 2025 році», до якого увійшли 34 особи та організації зі всього світу.

«Що їх об'єднує? Ненависть до свободи преси. Їхні методи різні, але їхні цілі сходяться: придушення голосів незалежних медіа та придушення права на новини та інформацію. Вбивства, ув'язнення, наклепи, пропаганда, армії тролів — усе це засоби для нав'язування мовчання. Розкриття цих імен у цей символічний день служить нагадуванням про те, що безкарність не є неминучою. Тих, хто топче свободу інформації, необхідно назвати та притягнути до відповідальності», — йдеться в повідомленні RSF.

Цей список є аналогом Всесвітнього індексу свободи преси, який щорічно публікується RSF. Нижче подаємо повний перелік осіб, причетних до порушення свободи преси у 2025 році, за версією RSF.  

Політична категорія (використання державного апарату для придушення медіа в країні):

• лідер Талібану Хайбатулла Ахундзада (Афганістан)
• лідер Росії Володимир Путін
• президент Нікарагуа Даніель Ортега 
• самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко
• президент Азербайджану Ільхам Алієв 
• лідер Ірану Алі Хаменеї 
• президент Венесуели Ніколас Мадуро 
• прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан

Безпекова категорія (фізичне насильство проти журналістів або їх ув'язнення): 

• Армія оборони Ізраїлю (Ізраїль)
• Комуністична партія Китаю (Китай)
• Комісія з питань державної безпеки та миру (М'янма)
• прем'єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман 
• Військова хунта (Буркіна-Фасо)
• Картель «Нове покоління Халіско» (Мексика)
• президент Сербії Александр Вучич 

Юридична категорія (судові переслідування журналістів)

• голова Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) Брендан Карр
• Фонд боротьби з тероризмом (Гватемала)
• заступник прокурора Пномпеня Сенг Хеанг (Камбоджа)
• президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган 
• голова адміністрації Гонконгу Джон Лі Качхіу 
• Роскомнадзор (Росія)
• бізнес-конгломерат Adani Group (Індія)

Економічна категорія (фінансове паралізування медіа):

• компанії Alphabet та Meta (Сполучені Штати)
• олігарх і колишній прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі (Грузія)
• очільник пропагандистської організації «Диалог» Володимир Табак (Росія)
• компанія Alden Global Capital (Сполучені Штати)
• президент Кенії Вільям Руто
• медіамагнат Вінсент Боллоре (Франція)

Соціальна категорія (розпалювання ненависті до медіа та журналістів):

• бізнесмен, власник соцмережі X Ілон Маск (Сполучені Штати)
• організація «Чесна журналістика» (Ізраїль)
• головна редакторка державного телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян (Росія)
• вебсайт OpIndia (Індія)
• президент Аргентини Хав'єр Мілей
• прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо 

Нагадаємо, як свідчать дані Індексу свободи преси за 2025 рік, глобальний стан свободи преси вперше в історії Індексу класифікується як «складний». 

Загальну оцінку ситуації у світі погіршив показник, що вимірює фінансові умови журналістики та економічний тиск на галузь.

Вперше в історії Індексу умови для журналістської діяльності є поганими в половині країн світу і задовільними менш ніж у кожній четвертій країні. 

Україна цьогоріч опинилася на 62-ій сходинці, опустившись на одну позицію за рік. Вона випередила Бразилію, Кот-д'Івуар та Андору, а також незначно поступилася Південній Кореї.

Ситуація зі свободою преси в Україні класифікується як «проблематична».

Довідково.

18 грудня 2013 року на своїй 68-й сесії ГА ООН прийняла резолюцію 68/163, в якій постановила проголосити 2 листопада Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів. Дата була вибрана в пам’ять про двох французьких журналістів, убитих у Малі 2 листопада 2013 року.