Про це журналісти «Фокус. Медіа Южненської громади» дізналися саме перед сесією міськради, повідомляє сайт «Думська. Нет». До цього редакція не отримувала ніяких офіційних листів від міської ради з поясненнями.
Редакція «Фокусу» пов’язує це із висвітленням новин громади у невигідному для міського голови руслі. Видання відверто та незаангажовано розповідає про діяльність Володимира Новацького, яку він воліє приховати від громадськості, а зараз прикладає всі зусилля для цензури у місцевих ЗМІ та всіляко перешкоджає діяльності медійників.
Опозиційні журналісти стверджують, що керівник міста намагається узурпувати не тільки депутатську більшість, а й свободу слова, бо ніяк не впливає на редакційну політику «Фокусу».
«Зазначимо, що відповідно до чинного законодавства, акредитація бажана, але не має бути причиною для відмови журналісту, — підкреслює видання. — Тобто у стінах міської ради свідомо порушили Закон України «Про медіа», Закон України «Про інформацію», а за перешкоджання журналістській роботі (журналістів не пропустили до сесійної зали) є кримінальна відповідальність».
Редакція стверджує, що на сесії 16 лютого мер, зібравши більшість у міськраді шляхом підкупу депутатів за посади директорів комунальних підприємств, виніс питання про дострокове припинення повноважень секретарки міськради Оксани Воротнікової.
За словами посадовиці, такі дії – це помста за те, що вона відверто розповідала про злочинні дії Новацького. Замість неї на посаду нового секретаря обрали лояльного до мера депутата, який вже займав це крісло у попередніх каденціях міського голови. І тепер про дії влади будуть розповідати з потрібної точки зору.
Редакція «Фокусу» наголосила, що і надалі працюватиме над висвітленням подій та інформації, які дуже часто у стінах міської ради приховують від мешканців.
У передплатні каталоги на 2024 рік наш «Прес-кур’єр» не ввійшов. Таке рішення було прийнято після повідомлення про те, що «Укрпошта» знову підвищує ціни на оформлення передплати і на доставку видань.
Національна спілка журналістів України усіма силами бореться проти монополізму «Укрпошти» і закликала не відмовлятися від існуючого урядового регулювання тарифів на доставку української преси. Але монополіст знову переміг і тепер наказ Мінінфраструктури передбачає, що «Укрпошта» може самостійно, без погодження з урядом, без жодних державних експертиз переглядати тарифи на поштову доставку преси.
Газетярі занепокоєні, бо це призведе до подальшого зниження тиражів друкованих медіа. Та це, на жаль, нікого не хвилює.
Наприклад, якщо раніше тариф на оформлення передплати залежав від терміну, на який оформляється передплата, то зараз вирішили з усіх «брати» однакову суму – 15 грн.
Я не випадково взяв у лапки слово «брати», бо ще ні разу мені ніхто з «Укрпошти» не пояснив, за що беруть з передплатника ці гроші? Раніше цього платежу просто не було, а у 2016 році ця послуга становила 4 грн за оформлення річної передплати на рік. Адже передплатник, як правило, сам заповнює бланк з адресою. Сьогодні ж навіть якщо передплату оформить сама редакція, вона мусить заплатити, ніби це зробила пошта.
Як немає розумного пояснення того, чому «Укрпошта» з 2018 року взяла за практику формувати каталоги передплатних видань окремо на 1-е півріччя і на 2-е півріччя. Варіант один: щоб двічі на рік «брати» з редакцій майже по тисячу грн за кожен передплатний індекс (деякі редакції мають по 3-4 індекси).
З доставкою газет взагалі вдалися до самоуправства: для видань із обласною і районною сферами розповсюдження послуги по доставці встановили 4 гривні за кожен примірник. З урахуванням того, що в місяць газети виходять чотири (а в окремі місяці — п’ять) разів, вартість поштових послуг на місяць становитиме понад 17 гривень, на рік — більш як 200 грн. Причому «Укрпошта» навіть не аргументує свої дії. Як можна встановлювати єдиний тариф, якщо газети мають різний формат, різну кількість шпальт?
Усе це підтверджує моє давнє переконання, що за керівництва гендиректора Ігоря Смілянського «Укрпошта» перестала бути державним підприємством з виконання важливої соціальної функції в країні і перетворюється у звичайну комерційну структуру для заробляння грошей її власникам. Тому вже «реорганізували» державне підприємство в акціонерне. То не проблема, що поки що акціонер один – держава. Головне - вже змінено правила гри і незабаром будуть ділити акції між «своїми». І «свій» банк для цього створюють, а під державні гарантії беруть іноземні кредити (класична практика 90-х років, коли Україна втратила провідні загальнодержавні підприємства). Для цього, очевидно, й проводиться концентрація всієї влади в Києві, що ніхто чужий не дібрався до «корита»: всі обласні дирекції «Укрпошти» позбавлені статусу юридичних осіб, будь-який папірець буде підписувати лише Київ.
Але зараз я не говоритиму про те, як держава втрачає «Укрпошту», зарадити цьому, на жаль, ми не можемо. Я сьогодні про інше: підвищуючи тарифи, «Укрпошта» навіть не обіцяє поліпшити організацію передплати на газети і журнали і своєчасно доставляти видання передплатникам.
Ще у 2014 році наказом № 567 «Укрпошта» сама визначила, що у місті Київ та обласних центрах доставка гает здійснюється не менше шести разів на тиждень, у містах обласного підпорядкування та районних центрах – не менше п’яти днів на тиждень, в інших населених пунктах з чисельністю жителів до 500 чол. – не менше 3-х разів на тиждень, до 2000 чол. – не менше 4-х разів, а від 2000 чол. – не менше 5-ти разів на тиждень. Сьогодні Ігор Смілянський навіть не згадує про цей наказ, руйнує поштову інфраструктуру в селах і взагалі не вказує ніяких термінів доставки газет передплатникам. І успішно уникає відповідальності за це. Ось факти.
У договорі про організацію передплати і доставку періодичних видань з року в рік дублюється куча претензій до видавців (редакцій газет) і ніяких зобов’язань з боку «Укрпошти». У варіанті договору на 2024 рік замінили терміни «газета» на «медіа» - от і всі зміни. А все інше залишається, як було. Тобто, як не доставляла пошта газети передплатникам, так і не збирається. І ніщо їй за це не буде. Бо у договорі, який, звичайно, готує «Укрпошта», передбачено 8 пунктів і 9 підпунктів про відповідальність і штрафи для редакцій, і всього кілька – про свою відповідальність.
Наприклад, за несвоєчасне повідомлення про зміну графіка виходу газети редакції мають платити штраф 2 % від вартості тиражу, зданого на експедирування, за кожен день прострочення. А за порушення порядку реєстрації податкових накладних – а доставка газет звільнена від сплати ПДВ – штраф у розмірі 20 % вартості передплати.
Тимчасом за порушення строків доставки «Укрпошта» готова платити всього 20 грн за кожен випадок, який редакція зможе довести, а доводити треба ситуацію з кожним передплатником окремо, що практично неможливо. Та й що доводити? Ніяких термінів доставки газет передплатникам договір не передбачає!
Або така ситуація. Наприклад, п. 5.3.2. передбачено, що за порушення строків, обумовлених п. 3.5.4. Договору, «Укрпошта» сплачує штраф у розмірі 20 грн. за кожний випадок. А що це за пункт? Він передбачає зобов’язання пошти «Здійснювати розповсюдження Медіа згідно з умовами цього Договору, додатків до нього, відповідно до вимог нормативно-правових актів та законодавства України. Визначати строки проведення передплати».
Так от, торік передплату «Укрпошта» оголосила аж у листопаді. І що, вона заплатила редакціям по 20 грн? Якби й заплатила, от покарання…
Сьогоднішню ситуацію не можна розцінювати інакше, як свідоме знищення «Укрпоштою» друкованих видань України. При цьому винуватими пошта хоче зробити редакції.
Це стає зрозумілим, особливо якщо взяти до уваги записані в договорі такі умови: якщо передплатник хоче, може відмовитися від передплаченого видання, пошта зобов’язується повернути йому заплачені кошти. Звичайно, за рахунок редакцій, та й ще вимагає оплатити їй цю послугу.
А чому передплатник відмовляється від газети? Якщо у нього претензії до змісту, може звернутися до редакції. Але ні, він знав, яку газету передплачує. Декому просто набридає, що йому не доставляють передплачену газету! Хто не доставляє? Звичайно, пошта. Отже, зрозуміло, хто винен. Але «Укрпошта» стає в позу захисника і за свою провину матеріально карає редакцію. В підсумку нам повідомляють: «Передплатник відмовляється від вашої газети, це його право…».
Це лише частина наших претензій до «Укрпошти», які змулили нас припинити користуватися послугами «Укрпошти» по організації передплати і доставки нашої газети на 2024 рік.
Ми підкреслюємо: газета продовжить виходити у 2024 році, але передплати у поштових відділеннях не буде.
У зв’язку з цим виникає питання: як читачі можуть з нового року читати «Прес-кур’єр»?
У 2024 році газету «Прес-кур’єр» можна придбати в роздріб у кіосках.
А ще створюємо свій сайт – він буде електронним варіантом газети «Прес-кур’єр» і джерелом найповнішої і найрізноманітнішої інформації про одеські медіа: від юридичних консультацій з питань преси до інформацій про правдиві і реальні тиражі одеських газет. Над сайтом ми зараз працюємо і, сподіваємося, він сподобається нашим шанувальникам.
Йосип БУРЧО, головний редактор