Фундаментальні заходи для забезпечення справедливих умов праці та гідних засобів до існування для журналістів-фрілансерів по всій Європі лягли в основу спеціальної декларації, яку ухвалили Генеральні збори Європейської федерації журналістів, що відбулися 2-3 червня 2025 року в Будапешті.
Учасники зборів визнали незамінну роль, яку відіграють журналісти-фрілансери в інформуванні громадськості, підтримці демократії та збереженні редакційної незалежності.
Декларація наголошує, що журналісти-фрілансери є невід’ємною частиною журналістської професії і мають право на безпечні та справедливі умови праці. Роботодавці повинні припинити практику «псевдо-фрілансу», коли журналістів формально оформляють як фрілансерів, але фактично вони працюють як штатні співробітники. У таких випадках журналісти мають отримувати всі трудові права та соціальні гарантії, передбачені для штатних працівників.
Однією з ключових вимог декларації є встановлення мінімальних тарифних орієнтирів та контрактних стандартів, які відображають складність, витрати часу та цінність журналістської роботи. Практика оплати має гарантувати справедливу та своєчасну винагороду, а також додаткову компенсацію за повторне використання журналістського контенту, особливо з огляду на розвиток штучного інтелекту.
Декларація вимагає, щоб системи соціального захисту по всій Європі включали положення про доступ журналістів-фрілансерів до таких пільг, як лікарняні, пенсії, допомога з безробіття та відпустки по догляду за дитиною. Уряди та соціальні партнери повинні працювати над забезпеченням перенесення прав соціального захисту через кордони.
Особливу увагу в декларації приділено захисту авторських прав в контексті розвитку штучного інтелекту. Видавці та технологічні компанії повинні працювати з профспілками журналістів над створенням колективних ліцензій, які дозволять журналістам-фрілансерам отримувати оплату за використання їхніх робіт для навчання генеративних моделей ШІ.
Журналісти-фрілансери вимагають збереження моральних та економічних прав на свої роботи, забезпечення справедливої компенсації за всі види використання, включно з цифровими та пов’язаними зі штучним інтелектом.
Декларація вимагає для журналістів-фрілансерів права об’єднуватися у профспілки та спільно домовлятися з роботодавцями про умови праці та оплату, не побоюючись звинувачень у порушенні конкуренції. Профспілки та професійні організації повинні мати повноваження вести переговори від імені журналістів-фрілансерів для покращення умов праці та винагороди.
Особливу увагу приділено безпеці журналістів-фрілансерів, зокрема тих, хто належить до меншин або маргіналізованих груп. Журналісти-фрілансери повинні отримувати достатню підготовку, особливо при висвітленні подій у зонах конфлікту та під час демонстрацій.
Декларація вимагає, щоб державне фінансування медіа було обумовлене справедливою трудовою практикою, включно з дотриманням мінімальних тарифних стандартів, політикою боротьби з домаганнями та дотриманням колективних угод.
Ця декларація стала важливим кроком у захисті прав журналістів-фрілансерів по всій Європі та визначила стандарти, які мають бути впроваджені для забезпечення гідних умов праці в журналістській сфері.
Інформаційна служба НСЖУ.
Президент України Володимир Зеленський відзначив державними нагородами 31 медійника з нагоди Дня журналіста. Про це йдеться в указі президента №391/2025 від 6 червня.
Згідно з наказом їх нагороджено «за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю».
Орденом «За заслуги» ІІ ступеня нагороджено:
- Любиша-Кірдея Івана — телевізійного журналіста міжнародної інформаційної агенції Reuters в Україні.
Орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено:
- Алфьорова Олександра — провідного фахівця редакції творчо-виробничого об’єднання дирекції акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»;
- Базара Олега — журналіста, офіцера Сил оборони України;
- Байрачну Юлію — власну кореспондентку інформаційного агентства Укрінформ;
- Бориска Павла — оператора відділу іноземного підприємства «1+1 Продакшн»;
- Власова Дмитра — старшого відеожурналіста британської телерадіомовної корпорації BBC;
- Гайову Ірину — директорку товариства «Маяк-медіа»;
- Ганницького Михайла — генерального директора товариства «Українське незалежне інформаційне агентство новин» (УНІАН);
- Ганнущака Руслана (посмертно) — воєнного фотографа, оператора, репортера;
- Гнідого Віталія — телевізійного журналіста міжнародної інформаційної агенції Reuters в Україні;
- Демух Тетяну — військову кореспондентку товариства «Ми — Україна»;
- Дехтяренко Анастасію — журналістку, ведучу програм телеканалу «24 канал» акціонерного товариства «ТРК Люкс»;
- Зарву Павла — воєнного кореспондента, оператора, фотографа незалежного видання «Кордон. Медіа»;
- Іванчика Миколу — фахівця-відеографа «Суспільне Чернігів»;
- Ільченка Микиту — фахівця відділу департаменту United 24 державного підприємства «Дія»;
- Калініченко Наталію — директорку товариства «Медіа-Центр "Білопільщина"»;
- Кусмарову Катерину — провідну кореспондентку відділу служби товариства «Кінокіт»;
- Левченко Ірину — директорку та головну редакторку товариства «Газета “Бучанські новини”»;
- Літовченко Дар’ю — кореспондентку відділу редакції Державного підприємства «Мультимедійна платформа іномовлення України»;
- Мараєва Владлена — автора і ведучого ютуб-каналу «Історія без міфів», провідного наукового співробітника Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних сил України;
- Матвієнка Дмитра — телеоператора відділу департаменту товариства «СЛМ Новини»;
- Нужненка Сергія — фотожурналіста, воєнного кореспондента некомерційної інформаційної служби «Радіо Свобода» та міжнародних медіа;
- Резнік Соломію — спеціальну кореспондентку відділу редакції Центру інформаційних ресурсів, лейтенантку;
- Салій Ірину — редакторку видання «Судовий репортер»;
- Яцину Альону — головну редакторку незалежного видання «Кордон. Медіа».
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено:
- Буткевича Максима — журналіста й ведучого програм, старшого лейтенанта резерву Збройних сил України.
Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня нагороджено:
- Гладенко Катерину — головну редакторку «Суспільне Суми»;
- Хамазу Вікторію — кореспондентку «Суспільне Черкаси».
Медаллю «За військову службу Україні» нагороджено:
- Кобу Романа — журналіста, старшого лейтенанта Збройних сил України;
- Рибченкова Геннадія — журналіста, сержанта Збройних сил України.
Медаллю «Захиснику Вітчизни» нагороджено:
- Чорнея Юрія — журналіста, старшого лейтенанта Збройних сил України.
-Журналіст – це не робота, це місія. Медійники дуже багато доброго роблять для українського суспільства, — наголосив голова Верховної Рад и України Руслан Стефанчук під час церемонії нагородження українських журналістів у день їхнього професійного свята – за поданням Національної спілки журналістів відзнак Верховної Ради удостоєно 11 медійників.
Також відбувся неформальний конструктивний діалог очільника Парламенту з представниками журналістської спільноти.
–Цей день — привід, щоб поговорити про роль журналістів для українського суспільства і для міжнародної аудиторії. Нині в Україні запит на перевірену інформацію зріс, і ми бачимо, що люди, попри всю широту соціальних мереж, шукають інформацію саме від професійних журналістів. Водночас самим медіа і журналістам дедалі важче продовжувати роботу через кризову економічну ситуацію, спричиненою війною, зменшення донорського фінансування тощо. Тому НСЖУ піднімає питання про те, що відновлення українських медіа має бути частиною всіх програм з відновлення України, — звернула увагу перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
— Не можна відновлювати Україну, не відновлюючи її інституцій. А журналістика, медіа є однією із основних інституцій, які ми повинні відновлювати, — зауважив Руслан Стефанчук.
Парламентськими відзнаками нагороджено:
Юлія Дейнеко — журналістку телерадіокомпанії «Надія» (Харківська область).
Ольгу Іващенко — незалежний фотожурналіст міжнародного видання Liberation, WOZ, Der Standard, The Globe and Mail, Financial Times, Los Angeles Times, The Telegraph, The Wall Street Journal, Bild (м. Київ
Світлану Карпенко — директора ТОВ «Редакції газети «Трудова слава» (Запорізька область).
Інну Косянчук — журналістку ТОВ «Газета «Слово» (Київська область).
Олега Кубара — головного редактора газети «Технополіс» (Донецька область).
Івана Магуряка — автора аналітичного відділу сайту «24 Канал» (Львівська область).
Людмилу Мазнову — директора Буринської редакції районної газети «Рідний край» (Сумська область).
Кіру Овес-Шупік — кореспондентку в Запоріжжі ТСН 1+1 (Запорізька область).
Ольгу Сіру — заступницю редактора, завідувача відділу, кореспондентку, глядача газети «Чорноморські новини» (м. Одеса).
Євгена Хрипуна — головного редактора видання «Межівський меридіан» (Дніпропетровська область).
Андрія Яценка Миколайовича, заступника декана факультету журналістики з наукової і навчально-методичної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів).
Інформаційна служба НСЖУ.
Шановні колеги, у це професійне свято — вже четверте, яке ми зустрічаємо під звуки сирен — хочу сказати: завдяки вам Україна звучить. Завдяки вам світ знає правду. І завдяки вам ми всі тримаємося.
6 червня — символічна дата. Саме цього дня 1992 року нашу Спілку прийняли до Міжнародної федерації журналістів. Тоді незалежна Україна увійшла у світову журналістську спільноту. Сьогодні ця солідарність із міжнародними колегами стала нашою великою опорою — і моральною, і практичною.
Ваша мужність вражає світ
Останні місяці я мав честь представляти українську журналістику на міжнародних майданчиках — від Конгресів журналістських спілок Данії, Швеції та Німеччини до засідань у штаб-квартирах Міжнародної та Європейської федерацій журналістів у Брюсселі та Ради ООН з прав людини в Женеві. І щоразу я бачив глибоку повагу до вашої роботи.
Василя Мирошника із «Зорі», який долає маршрут, названий британською газетою Daily Mail “найнебезпечнішим газетним маршрутом у світі”, знають тепер у Швеції. Анатолія Білоножка з «Миколаївських новин», який три роки працює без нормального водопостачання, та годинами шукає питну воду замість новин, але не пропустив жодного випуску, згадують данські колеги. Світлану Карпенко з «Трудової слави», яка везе газети разом із рятувальниками до прифронтового Оріхова разом із хлібом, знають у всій Європі.
Коли 200 делегатів Конгресу німецьких журналістів спонтанно вирішили створити фонд підтримки українських медіа, навіть шкільна газета пожертвувала 200 євро. Президент Німецької спілки журналістів Міка Бустер сказав: “Жодна сума не була замалою. Ми хочемо продовжувати допомагати. Ми хочемо чути ваші історії.”.
Світ чує ваш голос
Завдяки спільній роботі з Free Press Unlimited ми створили англомовне видання “Frontline Press”, яке розповідає світові про феномен української прифронтової преси. Це видання поповнило архів Міжнародної федерації журналістів разом із газетою “Ворскла” з Сумщини — як свідчення стійкості української журналістики для майбутніх поколінь.
Боремося за кожного
Сьогодні в російському полоні перебуває 31 цивільний представник медіа. Ірина Левченко, Дмитро Хилюк, Ірина Данилович, Владислав Єсипенко — ми пам’ятаємо кожне ім’я. Під час зустрічі з Апостольським Нунцієм в Україні я передав оновлений список полонених журналістів, і Святий Престол підтвердив готовність використовувати дипломатичні канали для їх звільнення.
Трагічна загибель Вікторії Рощиної в російському полоні — це рана, яка болить усій спільноті. Посол Ватикану сказав: «Я молюся за неї».
Водночас ми радіємо за Нарімана Джеляла, який після звільнення з полону став Послом України в Туреччині. Його слова в нашому Центрі журналістської солідарності:
«Від імені всіх ув’язнених журналістів дякую за підтримку. Журналісти важливі!»
Підтримка, яка надихає
Сьогодні виживання незалежних медіа стало завданням не те що «з зірочкою», а з двома чи навіть трьома зірочками. Глобальні виклики цифрової ери накладаються на український воєнний контекст і множаться на важкий пострадянський спадок. Але ми не здаємося.
32 прифронтові газети відродилися завдяки нашій спільній роботі. Наші Центри журналістської солідарності надали допомогу сотням колег — від захисного спорядження до правової підтримки. Ця модель вже запроваджується в інших регіонах з війнами – у секторі Газа – за українським зразком.
Завдяки міжнародній солідарності ми підтримали сотні українських медійників. Данська та норвезька спілки журналістів профінансували роботу Центрів солідарності, коли весною припинилося фінансування ЮНЕСКО. Німецькі журналісти зібрали кошти для дванадцяти прифронтових газет. Представники швейцарського фонду Fondation Hirondelle, який підтримує українські медіа з перших днів війни, символічно відкрили офіс у Києві.
Але найголовніше — ми підтримуємо не кабінетну журналістику, а польову. Коли про те, чим живе Україна, пишуть не з віденської кав’ярні, а пробираючись польовими дорогами під обстрілами в полях Харківщини. Коли на обрії в журналіста — не краківські ратуші, а градирні захопленої ворогом Запорізької АЕС. Саме таким журналістам і таким редакціям ми допомагаємо насамперед.
Доки є ми — є правда
У штаб-квартирі Європейської федерації журналістів у Брюсселі висить наш український прапор з підписами колег із прифронтових регіонів. Це нагадує європейським партнерам: Ukrainian journalists are important. Журналісти важливі.
Світ намагається звикнути до “втоми від України”. Але поки ви продовжуєте працювати під обстрілами, поки верстаєте номери під звуки сирен, поки доставляєте газети власноруч у села біля лінії фронту — Україна не зникне з перших шпальт світових медіа.
Ваші слова, ваші репортажі, ваша правда — це те, що тримає світ поруч із нами. Як сказав Василь Мирошник: “Доки наша газета друкується українською, росія не може претендувати на цю землю”.
Дорогі колеги!
Ми всі розуміємо: справжні титани сьогодні — це наші військові, які на передовій щодня боронять не лише землю, а й нашу свободу слова. Глибока шана нашим захисникам — вони наші справжні герої, завдяки яким ми маємо можливість виконувати свою місію.
Колеги-журналісти, ви працюєте там, де інші евакуюються. Ви несете світло правди туди, де намагаються поширити темряву брехні. Ви доводите всьому світові, що українська журналістика — це не просто професія, це місія служіння своєму народові.
Зі святом вас, мої дорогі колеги! Нехай ваші слова і надалі будуть сильнішими за ворожі снаряди!
Сергій Томіленко.
Голова Національної спілки журналістів України.
Член Керівного Комітету Європейської федерації журналістів.Привітання з Днем журналіста від голови НСЖУ
За результатами голосування на Генеральних зборах Європейської федерації журналістів (EFJ) d Будапешті 3 червня 2025 року сформовано новий склад Керівного комітету на період 2025-2028 років. Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко ввійшов до його складу.
«Дякую понад 120 делегатам з 73 журналістських організацій із 38 країн Європи за обрання чудової керівної команди Федерації з 9 осіб на чолі з Майєю Север. Круто, що в Комітет обрано також великих друзів українських журналістів – Аллан Бойє Тулструп, Андреа Рот і Пабло Айкель, – написав Сергій Томіленко в соцмережі. – Солідарність важлива як ніколи. У часи війни вона рятує життя. Про це говорив у своєму виступі як кандидат, дякуючи за підтримку нашої «гарячої лінії» для журналістів у часи війни – мережі Центрів журналістської солідарності. Журналісти важливі!», - це домис Сергія Томіленка у соціальних мережах.
Європейська федерація журналістів (ЄФЖ) одноголосно прийняла комплексну резолюцію, яка вимагає справедливості для української журналістки Вікторії Рощиної, що загинула в російському полоні у вересні 2024 року, та закликає до негайного звільнення щонайменше 31 українського медіапрацівника, які наразі утримуються російськими силами. Про це на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook повідомив голова Національної спілки України Сергій Томіленко.
Резолюцію, внесену Національною спілкою журналістів України (НСЖУ) та прийняту без заперечень під час Генеральних зборів ЄФЖ у Будапешті 2-3 червня, представляє найсильнішу колективну відповідь європейських журналістських організацій на те, що вони називають систематичними переслідуваннями українських медіапрацівників.
Резолюція висловлює "глибокий шок" від смерті Рощиної – журналістки-розслідувачки, яка досліджувала російську систему "примарних ув'язнених" на окупованих українських територіях, коли була захоплена. Її тіло було повернуте з ознаками можливих катувань, згідно з документом.
Справа Рощиної стала символічною для ширших загроз, з якими стикаються журналісти в зоні конфлікту. Резолюція ЄФЖ конкретно вимагає "ретельного міжнародного розслідування обставин смерті Вікторії Рощиної в російському полоні та притягнення винних до відповідальності".
Резолюція, заснована на перевірених даних НСЖУ та міжнародних розслідуваннях, включаючи спільну роботу Forbidden Stories, детально описує систематичне знущання з затриманих журналістів. Згідно з документом, ув'язнені "піддаються катуванням, погрозам (включаючи погрози їхнім родичам), тиску та постійному приниженню їхньої гідності під час утримання, їм відмовляють у належній медичній допомозі".
ЄФЖ з тривогою відзначає, що затримані журналісти стикаються з обвинуваченнями, "які не мають жодного відношення до їхніх журналістських обов'язків", порушуючи міжнародне право, яке захищає журналістів як цивільних осіб у зонах конфлікту.
Одноголосно прийнята резолюція передбачає комплексну європейську відповідь на кількох рівнях.
Документ закликає Європейську комісію та уряди країн-членів ЄС "значно посилити дипломатичний тиск та санкції проти Російської Федерації" та "ініціювати створення міжнародного механізму для звільнення українських професійних журналістів та громадянських журналістів як цивільних осіб, незаконно затриманих Російською Федерацією".
Організації-члени ЄФЖ по всій Європі отримують вказівку "висловити солідарність із затриманими українськими журналістами шляхом поширення інформації про ці справи" та "згадувати імена затриманих журналістів у своїх публікаціях та передачах, оскільки це дає надію ув'язненим та допомагає не забути про них".
Резолюція встановлює конкретні інституційні відповіді, доручаючи Керівному комітету ЄФЖ створити "спеціальну робочу групу з моніторингу ситуацій затриманих українських журналістів та координації міжнародних адвокаційних зусиль для їх звільнення".
Справи будуть оперативно подаватися на Платформу захисту журналістики та безпеки журналістів Ради Європи для забезпечення систематичної документації та реагування.
Будапештська резолюція базується на попередніх діях ЄФЖ, посилаючись на резолюцію 2024 року в Приштині, яка закликала до негайного звільнення незаконно затриманих українських журналістів. Однак нинішній документ представляє значну ескалацію як за обсягом, так і за конкретністю вимог.
Одноголосне прийняття резолюції делегатами від 73 журналістських організацій з 38 європейських країн сигналізує про безпрецедентну солідарність в європейській журналістській спільноті щодо порушень свободи преси в умовах триваючого конфлікту.
ЄФЖ представляє понад 320 тис журналістів по всій Європі через свої організації-члени, що робить цю резолюцію однією з найважливіших колективних заяв щодо свободи преси в зонах конфлікту за останні роки.
Серед представників парламентської більшості пролунала пропозиція розформувати Комітет Верховної Ради з питань свободи слова, оскільки, по-перше, не можуть знайти охочих стати членом комітету, а по-друге, в Україні зі свободою слова й так усе добре. Інші члени фракції «Слуга народу» виступили категорично проти такої пропозиції, зазначивши, що це сильно вдарить по іміджу України, яка йде в ЄС. Про це повідомляє «Детектор медіа» з посиланням на два джерела з парламенту.
Голова комітету свободи слова Ярослав Юрчишин у коментарі «Детектору медіа» підтвердив, що це питання обговорювалося, наразі тривають консультації щодо кандидатури секретаря комітету і це питання дуже важливо вирішити до кінця червня.
За інформацією «Детектора медіа», після того, як парламент проголосує за дострокове припинення повноважень народної депутатки від «Слуг народу» Анни Колісник, її місце може зайняти прессекретарка фракції, у минулому журналістка Юлія Палійчук. І саме їй запропонують стати секретарем комітету свободи слова.
Комітет свободи слова, у складі якого залишилося троє членів, формально продовжує функціонувати. Але в ньому має бути секретар, який підписує протоколи засідань і табель обліку робочого часу.
Якщо Палійчук не складе присяги, наступний кандидат на потрапляння в парламент — Дмитро Слинько, №151 у списку, також медійник. Він працював журналістом, був співробітником «UA: Перший», редактором культурологічних програм, співпрацював з журналом «Фокус». Окрім цього працював у «Кореспонденті».
Нагадаємо, 28 травня 2025 року помер народний депутат України від партії «Слуга народу», секретар комітету свободи слова Сергій Швець. Тепер у комітеті, окрім голови Ярослава Юрчишина, є перший заступник голови Євгеній Брагар (фракція «Слуга народу») та член комітету Нестор Шуфрич, який зараз перебуває під вартою.
Раніше в коментарі «Детектору медіа» Ярослав Юрчишин сказав, що «потрібен ще секретар комітету, і це точно не може бути Нестор Шуфрич».
Нагадаємо, за кандидатуру секретаря комітету має голосувати парламент.