Представник ОБСЄ з питань свободи медіа Ян Браату засудив російський дроновий удар по офісах Суспільного мовника в Одесі.
«Нагадую і повторюю: медіаоб’єкти є цивільними об’єктами і як такі перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права та не можуть бути атаковані», — написав Браату у мережі Х після атаки 28 березня.
Представник ОБСЄ наголосив, що засуджує цілеспрямовані удари по медіаоб’єктах, і закликав російське військове командування дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права.
Нагадаємо: 28 березня Одеса зазнала однієї з найпотужніших атак дронами-шахедами. Серед пошкоджених об’єктів — кілька будівель Суспільного в Приморському районі. Одна з них відновленню не підлягає. Постраждала також «Академія Суспільного» — простір для навчання та творчих зустрічей медіаспільноти краю. Крім телемовлення, пошкоджень зазнало й Українське радіо Одеса, яке охоплює весь регіон.
Попри значні руйнування, апаратура була заздалегідь укрита в безпечному місці, тож мовник продовжує роботу. Серед журналістів жертв немає.
29 березня 2026 року перестало битися серце Володимира Комарова — актора, коміка, музиканта та справжнього одесита, який понад чотири десятиліття дарував людям сміх, світло і душевне тепло.
Його ім’я нерозривно пов’язане з легендарною студією «Маски». Володимир також реалізовував власні творчі проєкти — комік-дует «Одеколон» і музичну групу «Д-ръ БрМенталь», виступав на джаз-карнавалах, записував альбоми, знімався у кіно. Його життя було сповнене творчості, пошуку й любові до Одеси.
В останні роки він навіть працював екскурсоводом, відкриваючи туристам красу й історію рідного міста, а також займався незвичним ремеслом — виготовленням курильних люльок.
Одеська міська військова адміністрація, Одеська міська рада та її Виконавчий комітет висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Володимира Комарова. Його ім’я назавжди залишиться в історії Одеси.
Прощання з актором відбудеться 1 квітня, у дату, якій він присвятив багато років свого життя (відспівування - о 13 годині в Пантелеймонівському монастирі (вул. Пантелеймонівська, 66).
Опалювальний сезон в Одесі завершується 31 березня.Відповідне розпорядження підписав виконувач обов'язків міського голови Ігор Коваль, повідомили в мерії.
Згідно з документом, подача тепла в будинки одеситів буде припинена в останній день березня. Керівникам підприємств усіх форм власності, на балансі яких знаходяться системи центрального опалення, доручено забезпечити їх своєчасне відключення.
Відразу після завершення сезону КП «Теплопостачання міста Одеси» та інші профільні підприємства приступлять до планових робіт. Відповідно до затвердженого графіку розпочнеться підготовка теплового господарства до наступної зими, включаючи ремонт мереж та обладнання.
Відбулося засідання журі щорічного конкурсу «Вечірньої Одеси» пам’яті Б. Ф. Дерев’янка «Люди справи». У його складі— поважні люди, професіонали своєї справи, друзі газети. Разом з редколегією газети обговорювали кандидатури та приймали рішення Сергій Гриневецький (голова журі), Валентин Симоненко, Лариса Бурчо, Ірина Бірюкова, Матінка Серафима, Сергій Мелащенко, Олег Лук’янчук, Валентина Гайдаєнко, Леонід Котляров, Ядвига Круглова та двоє нових членів журі Іван Липтуга та Сергій Горіщак.
Нагородження переможців відбудеться пізніше, про дату церемонії газета повідомить додатково. А ось список лауреатів «Люди справи»-2025:
ВАНСОВИЧ Віталій — завідувач хірургічним відділенням клініки ОНМедУ, професор, доктор медичних наук;
ВЕЛИКА Олена — художниця, керівник творчого артпростору «Діалоги»;
ГРИГОР’ЄВА Оксана — директорка Одеської школи мистецтв №7;
КАЛІНІН Олександр — доцент кафедри нарисної геометрії та інженерної графіки ОДАБА, міжнародний майстер з шахів, президент шахового клубу академії;
КУРОЧКІН Сергій — орнітолог, провідний фахівець з екологічної освіти Нижньодністровського національного природного парку;
ЛАТУШКОВ Сергій — вчитель фізкультури, тренер гандбольної команди Іванівського ліцею імені Б.Ф. Дерев’янка;
МАРТИНЮК Олена — заслужена художниця Міжнародної федерації фотомистецтва (FIAP);
МИЛЮТІН Дмитро — парфумер, підприємець, волонтер;
ПЕНЯЄВ Сергій — відмінник освіти України, голова правління Одеської міської організації ВГО «Громадська рада освітян і науковців України»;
ТКАЧЕНКО Олег — лаборант Одеського ліцею № 9;
ФАЛЛЕТТІ Роберто — лідер італійської культурної асоціації La Memoria Viva у провінції Турин;
ЦИМБАЛ Тетяна — учитель української мови та літератури ліцею № 16;
ШАТІЛОВ Володимир — хірург Саф’янівської лікарні Ізмаїльского району, Почесний громадянин Одеської області;
Колективні нагороди:
ЖІНОЧА ВОЛЕЙБОЛЬНА КОМАНДА СК «БАЛТА»;
«ВАРТОВІ ПІВДНЯ» — благодійний фонд допомоги ветеранам та військовим;
ОДЕСЬКИЙ БУДИНОК-ІНТЕРНАТ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ;
Одеська кіностудія прощається з режисером-постановником, членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України, народним артистом України Вілленом Захаровичем Новаком (03.01.1938-29.03.2026).
Віллен Новак присвятив 55 років життя кіномистецтву, яскраво дебютувавши на Одеській кіностудії стрічкою «Ринг» (1973). Надалі практично кожен з його п’ятнадцяти фільмів неодмінно ставав справжньою подією в історії українського кіно. Достатньо лише нагадати «Вторгнення» (1980), «Дві версії одного зіткнення» (1985) та «Гу-га» (1989). А драма «Дике кохання» (1993) та мелодрама «Принцеса на бобах» (1997) ставали абсолютними лідерами національного прокату. З майстром охоче працювали кінозірки, цінуючи його досвід, тактовність та інтелігентність, що нечасто поєднується в одній творчій особистості.
Десять разів кінотвори Віллена Захаровича приносили йому вищі нагороди на знаних фестивалях, чотири рази його визнавали переможцем престижних міжнародних кінофорумів. Останній за часом фільм «Чому я живий» (2021), зібрав вагому колекцію фестивальних нагород. Присвячена подіям у Маріуполі часів Другої світової війни та потрапивши на екрани нині, коли у тому ж-таки Маріуполі знову почалися трагедії внаслідок російсько-фашистської навали, картина Новака набула особливого значення.
Віллена Захаровича обирали та призначали художнім керівником двох творчих об’єднань Серед перших він став володарем іменної відзнаки «Легенда Одеської кіностудії». За честь для себе вважали керівники всеукраїнських кінофестивалів його участь у роботі журі. Варті уваги акторські роботи Новака, наприклад, у стрічках Михайла Каца «Пустеля» та Кіри Муратової «Другорядні люди».
Смерть Вілена Новака є великою втратою для мистецтва, для кіно, для Одеси.
