ПРОБНА КУЛЯ: ЧИ ЗРУШИТЬСЯ ЩОСЬ НА КРАЩЕ У СПРАВІ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ МЕДІА?
Більше 80 учасників – керівників і керівниць регіональних і місцевих медіа – зібрала З березня 2025 року онлайн зустріч із заступником Міністра культури та стратегічних комунікацій України з питань європейської інтеграції Андрієм Наджосом і директоркою Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки цього міністерства Ганною Красноступ.
ЦИФРИ ВІД МІНКУЛЬТУ І НСЖУ
Як сказали б в Одесі – це дві великі різниці. На початку зустрічі Ганна Красноступ поінформувала про те, що п’ять місцевих газет, допомогою яким опікувалося міністерство, втратили цю допомогу через припинення роботи американських програм підтримки. Розповіла, що надалі працюють над залученням широкого кола іноземних донорів.
І тут же прозвучала інформація першої секретарині НСЖУ Ліни Кущ про те, що Національна спілка журналістів України за роки війни надала допомогу 300 медіа, 32 друковані газети на деокупованих і прифронтових територіях отримали можливість відновлення свого виходу в світ.
КОНКУРС, ЩО ВИКЛИКАЄ ЗАПИТАННЯ
Прозвучала інформація, що Міністерство оголошує мистецький конкурс. Перелік тематики матеріалів конкурсу має більше десятка тем, які й так висвітлюють наші газети, телебачення, радіо.
Отже в конкурсі вже сьогодні можуть узяти участь практично всі наші медіа. Але є одне але: з усіх буде обрано тільки одного переможця, що визначить численне представницьке журі.
Не варто заздрити тому журі, бо вибрати одного з десятків учасників можна буде хіба що за принципом, коли редакції вибирають переможців у розіграшах призів під час передплати.
І родзинка: газета-переможниця отримає кошти, яких вистачить на кілька спеціальних випусків.
А чи до спеціальних випусків редактору, який робить все сам-один – від підготовки матеріалів до того, щоб самотужки розвезти газети читачам?
РЕДАКТОРИ РОЗ’ЯСНЮВАЛИ, ІНФОРМУВАЛИ
Несподіванки принесло спілкування з Андрієм Наджосом. Виявляється, що за півроку роботи на своїй посаді він так і не знав, що державної преси в Україні вже давно немає. А його слова про те, що приватні медіа не мають права на державну підтримку і зобов’язані заробляти на свій вихід у світ самостійно, засвідчили, наскільки далекі люди в кабінетах Міністерства від проблем виживання сьогоднішніх місцевих газет не тільки на прифронтових і обстрілюваних територіях, а по всій Україні.
Редактори швидко оговталися після почутого від заступника міністра. Спочатку зопалу написали йому в чаті, що вони не чебуреки смажать, а працюють на інформаційному фронті. А далі терпляче і – головне – без роздратування розповідали, наскільки людям потрібні місцеві газети і телебачення, радіо, як російські окупанти розуміють значення ЗМІ і заповнюють всі шпарини в інформаційному полі. Розповіли дохідливо, що в обстрілюваних Пологах, Великій Писарівці, Ізюмі і багатьох інших громадах заробляти кошти немає звідки.
Звичайно ж, говорили про «Укрпошту», керівники якої знищують місцеві газети.
Розповіли й про вибрики місцевих можновладців, які за законом мають виділяти кошти на висвітлення своєї діяльності. Натомість місцеві чиновники незаконно відкривають різного штибу вісники, щось публікують у Фейсбуці замість того, щоб давати інформацію в місцевих медіа.
РЕДАКТОРИ ПРОСЯТЬ ПІДТРИМКИ НА ЗАКОНОДАВЧОМУ РІВНІ
У виступах редакторів настійливо звучало, що нині редакції найбільше потребують від держави фінансової підтримки. І приклади організації такої підтримки є в багатьох країнах світу, про них неодноразово говорив на всіх рівнях секретар НСЖУ, директор концерну «Обрії Ізюмщини» Костянтин Григоренко. Напевно, він уже втомився стукати у міцно зачинені двері бюрократії, бо під час наради навіть не взяв слова, даючи можливість виступити не менш досвідченим редакторам.
Не зайве, мабуть, сказати, що найпершим завданням очолюваного Ганною Красноступ Департаменту інформаційної політики та інформаційної безпеки на сайті Міністерства зазначено: «Забезпечення формування та реалізації державної політики на основі постійного аналізу стану справ у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій».
На жаль про цей напрямок представниками Міністерства сьогодні не було сказано жодного слова.
Є Й ПРИЄМНІ МОМЕНТИ
Перший – інформація про те, що вже вирішується питання бронювання працівників медіа від мобілізації. Це означає, що газети, де часто все тримається на одному редакторі, не зникнуть, як може статися, коли він піде до війська.
Другий момент – заступник міністра Андрій Наджос висловлює щире бажання розібратися у справі підтримки українських медіа.
Можливо, йому стане у пригоді інформація від Національної спілки журналістів України, яка набула за роки великої війни небувалого досвіду підтримки українських ЗМІ?
Можливо, спеціалістам Міністерства варто не відкидати пропозицій таких медійників, як Костянтин Григоренко, інших досвідчених колег?
Журналісти готові тримати і вже тримають інформаційний фронт. Їм тільки треба допомогти законодавчо і контролем за виконанням законів. Для цього великих грошей не потрібно. Для цього треба працювати і трохи креативу, наполегливості у відстоюванні дуже потрібної державі журналістики.
Хочеться вірити, що ця зустріч була пробною кулею, яка покладе початок співпраці державних інституцій і найбільшої журналістської організації України.
Сподіватися на тривалу підтримку зарубіжних донорів не варто, адже у них і своїх проблем вистачає, що відчувається все сильніше.
