У Біляївській громаді стартували два міжнародні проєкти з відновлення річки Турунчук і озера Біле, спрямовані на покращення якості води та збереження біорізноманіття. Про це повідомили у Біляївській міській раді.
Біляївська міська рада провела декілька онлайн-зустрічей представників громади з координаторами University of Natural Resources and Life Sciences Vienna (BOKU).
Одним із результатів співпраці став запуск проєкту DANUBElifelines («Лінії життя Дунаю»).
Його мета — відновлення природного гідрологічного зв’язку річки Турунчук із заплавними озерами, зокрема озером Біле.
Це повинно дозволити зберегти середовища існування мігруючих риб у нижній течії Дністра, покращити якість води та зменшити ризики затоплення територій.
Крім того, відбулася окрема зустріч із координаторами програми FERRO. У її межах сторони обговорили нові можливості участі громади у міжнародних конкурсах для асоційованих регіонів.
За результатами переговорів стартував ще один масштабний проєкт — BLAST («Трансформація водної системи озера Біле»). Він спрямований на відновлення екологічного та гідрологічного стану озера Біле шляхом зменшення вмісту поживних речовин, покращення водообміну та відновлення природних середовищ існування.
Серед ключових напрямів проєкту — підвищення біорізноманіття, зменшення евтрофікації, покращення якості води, підвищення стійкості до посух і лісових пожеж, а також створення умов для сталого розвитку регіону. Зокрема, передбачено розвиток екотуризму, рибальства та сільського господарства.
Проєкт BLAST повністю відповідає місії Європейського Союзу «Відновити наші океани та води» та передбачає використання інноваційних рішень, зокрема повторне використання донних осадів як природних добрив і активне залучення місцевих жителів до управління водними ресурсами.
Ця ініціатива стане першою системною програмою відновлення озера Біле на території Національного природного парку «Нижній Дністер» за підтримки Європейського Союзу.
Довідково.
Проєкт FERRO працює над управлінням евтрофікацією та підтримує природне відновлення озер за допомогою міждисциплінарних рішень in-situ, дистанційного зондування, водозбору та відновлення.
Нагадаємо, що у Стратегії відновлення та розвитку Біляївської міської територіальної громади Одеської області до 2031 року передбачено створити зону відпочинку «Мальовничий Турунчук», яка передбачає створення місць для кемпінгу, екологічних стежок та оглядових майданчиків. Окремо передбачено будівництво рятувальної станції з урахуванням інклюзивних вимог та проведення фестивалів і ярмарків для популяризації території.
Крім того, розвиватимуть зелений туризм: визначатимуть логістичні й туристичні об’єкти, створять мапу зелених садиб та працюватимуть над новими маршрутами на основі природних, гастрономічних і культурних ресурсів громади. Але для цього потрібно: розчистити русла каналів від Біляївки, облаштувати під’їзні шляхи та зробити інфраструктуру.
У 12-ту річницю подій 2 травня на перетині Дерибасівської та Преображенської вшанували пам'ять тих, хто відстояв українську Одесу. Учасники акції оновили банери пам'яті та поклали квіти біля меморіальної дошки Ігорю Іванову — одному з перших загиблих того дня, передає «Думська».
«Сьогодні ми зібралися тут разом із небайдужими патріотами, націоналістами та учасниками тих подій, — розповів керівник одеського відділення «Правої молоді» з позивним Друг Афганець. — Для нас це важлива дата — день, коли Одеса показала, що тут немає «русского мира», що це українське місто».
За його словами, цього дня місто «відстояло своє право залишатися українським», а також не допустило розвитку подій за донбаським чи кримським сценарієм.
Ще один учасник акції, представник ГО «Робимо вам нерви» Микола Тарасенко зазначив, що подібні заходи — це не тільки пам'ять, а й спроба осмислити минуле.
«Ми зібралися, щоб оновити банери пам'яті Ігоря Іванова і насамперед вшанувати загиблих українців. Ми повинні пам'ятати, якою ціною це було досягнуто, і робити з цього висновки», — сказав він.
Водночас на Куликовому полі, де розташований Будинок профспілок, обійшлося без інцидентів. Ситуація була спокійною, але територію оточила поліція. Усіх охочих пройти до будівлі правоохоронці ретельно перевіряли, зокрема документи та особисті речі.
Нагадаємо, 2 травня 2014 року в Одесі відбулися сутички між проросійськими та проукраїнськими активістами, в результаті яких загинули десятки людей.
27 квітня на 88-у році перестало битися серце багаторічного керівника видавництва «Чорномор’я» Олександра Івановича Шекери.
Він був з когорти тих справжніх поліграфістів, які професійно знали свою справу, поважали і цінували важку працю друкарів та інших працівників підприємства, а свою кар’єру будували винятково завдяки діловим і фаховим якостям.
Олександр Шекера — корінний одесит. Народився 8 серпня 1938 року на Молдаванці у простій робітничій сім’ї, яка, як і всі у ті часи, жила бідно. А через три роки прийшла війна, на якій безвісти зник батько: похоронку отримали аж у 1945-у, могили так і не вдалося розшукати. Сім’я вижила завдяки зусиллям матері, яка не жаліла себе заради двох дітей.
Після закінчення семи класів, коли Олександру ще не було й 16, довелося іти працювати, щоб допомагати матері. Влаштувався учнем слюсаря на «Поліграфмаш», а середню освіту здобував у вечірній школі.
Так почалася трудова біографія Олександра Шекери. На «Поліграфмаш» він повернувся і після трирічної служби в армії, й працював там доти, поки його не звабили творчою роботою в майстернях інституту ім. Ломоносова. Та не надовго, бо вже заочно навчався в Московському поліграфічному інституті, який закінчив у 1968-у. Того ж року прийшов на роботу у газетне видавництво «Чорноморська комуна», звідки й пішов на пенсію у 2000-у.
Спочатку був майстром механічного цеху, потім став головним механіком, нарешті — головним інженером. На його плечі значною мірою лягли проблеми переведення друкарні і редакцій газет з Пушкінської, 32 у сьогоднішні приміщення видавництва «Чорномор’я» на площі Бориса Дерев’янка. Впоралися. Спочатку запустили друкарський цех, а в 1975-у в нову будівлю перебралися технічні служби і колективи редакцій. При цьому жодного разу не було зірвано графіку друку чотирьох на той час одеських газет, які виходили п’ять разів на тиждень.
У 1987 році Олександр Іванович Шекера став директором видавництва «Чорноморська комуна». Незважаючи на те, що підприємство було у прямому підпорядкуванні обкому КПРС, його призначення не мало під собою ніяких політичних мотивів, бо тоді на виробництві ще цінували спеціалістів і професіоналів, а керівників добирали за їхніми діловими якостями. Під керівництвом О.І. Шекери одеське газетне видавництво стало найбільшим на півдні України, друкувало мільйонні тиражі центральних, республіканських і місцевих видань.
Коли у 1991 році газети позбулися партійного диктату і стали самостійними суб’єктами господарювання, директор видавництва Олександр Шекера прагнув допомогти кожному редакційному колективу стати на ноги і вижити в умовах ринкової економіки. Одночасно під його керівництвом відбувалося вдосконалення технологічних процесів на підприємстві й освоєння комп’ютерних технологій.
О.І. Шекера ніколи не забував, що головний на виробництві — рядовий трудівник. Був час, коли трудовий колектив видавництва налічував понад 600 людей, на підприємстві працювали їдальня і медпункт. Завдяки власному будівництву поліграфісти в Одесі добре забезпечувалися житлом, а останній будинок, у якому працівники видавництва одержали пільгові квартири, Олександр Шекера разом зі своїм другом і заступником з будівництва Анатолієм Дойчевим (нині вже покійним) здали в останні роки ХХ століття.
О.І. Шекера пішов з посади директора видавництва не тому, що не зміг працювати. Навпаки, у нього були великі плани щодо впровадження сучасних технологій у газетному виробництві, підготовлені технічні та фінансові розрахунки. Але часи стали іншими, перестали цінуватися ділові якості керівників, на перший план вийшли знайомства, кумівство і готовність служити своєму патрону. Олександр Іванович миритися з таким не міг.
Вийшовши на пенсію, колишній директор чверть століття щотижня бував у видавництві, щоб побачитися з колегами, комусь допомогти, щось порадити, переглянути щойно віддруковані газети. До останніх днів він продовжував переживати за справу, якій віддав усе життя.
Щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Світлу пам’ять про Олександра Івановича Шекеру ми назавжди збережемо у наших серцях.
Царство йому небесне.
Друзі і колеги.
Прощання з Олександром Івановичем Шекерою відбудеться у неділю, 3 травня, о 12.45 на Таїровському цвинтарі (крематорій).
24 квітня відбулися вибори ректора Одеського національного університета ім. І.І. Мечникова, які виграв чинний очільник - Вячеслав Труба. Отже, він очолюватиме університет наступні 5 років. Про це повідомили у пресслужбі університету.
За професора Вячеслава Трубу проголосували 56,39% виборців колективу ОНУ імені Мечникова.
За даними Одеської обласної організації "Комітету виборців України", яка спостерігала за виборами на волонтерських началах, за результатами підрахунку голоси розподілилися так:
- Вячеслава Трубу підтримали 622 голосувавших.
- Сергія Якубовського - 132.
- Володимира Ковальчука - 123.
- Андрія Неугоднікова - 16.
Ще 34 виборці проголосували проти всіх, а вісім бюлетенів визнали недійсними.
Обирали ректора таємним голосуванням. У списках було 1103 виборці, з яких 75% - наукові, науково-педагогічні та педагогічні працівники, 10% – виборні представники з-поміж інших працівників університету, 15% – представники студентів.
Довідково.
Вячеслав Труба - доктор юридичних наук, професор. Закінчив ОНУ й надалі працював там. Протягом 14 років очолював економіко-правовий факультет ОНУ. У лютому 2021 року він був обраний ректором. Викладає цивільне та сімейне право. Очолює Вчену раду ОНУ, є членом Асоціації цивілістів України та входить до редакційних колегій фахових видань, серед яких "Правова держава", "Право України" та Науковий вісник Київського інституту Національної гвардії.
У свої останній декларації Вячесла Труба вказав наявність двох квартир в Одесі площею 128,9 та 64,3 квадратного метра й земельної ділянки в Санжейці - 10 соток. Їздить ректор на Subaru Tribeca 2008 року. Доходи - зарплата у 357 тисяч гривень. Готівкою ректор зберігає: 117 тисяч гривень, 13,6 тисячі доларів та 5 тисяч євро. У банках: 342,5 тисячі гривень та 2 тисячі 124 доларів США.
23 квітня Хаджибейський районний суд Одеси обрав запобіжний захід у вигляді арешту на 60 днів без права внесення застави чотирьом співробітникам Пересипського територіального центру комплектування та соціальної підтримки віком 26, 28, 32, 40 років та 45-річному працівнику поліції, яких два дні тому Служба безпеки України затримала під час викрадення чоловіка та вимагання в нього 30 тисяч доларів, інформує пресслужба Одеської обласної прокуратури.
Проти них відкрито кримінальне провадження за частиною другою статті 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини) та частиною четвертою статті 187 Кримінального кодексу України (Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих розмірах). Їм загрожує від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.
Як ми попідомляли, затримання підозрюваних відбулося 21 квітня в межах спецоперації Служби безпеки України. Серед фігурантів — четверо працівників Пересипського РТЦК та СП, а також співробітник поліції. Правоохоронці вважають, що вони діяли як організована група, яка вимагала гроші за уникнення мобілізації.
За версією слідства, інцидент стався на вулиці Прохоровській в Одесі. Там військовослужбовці силоміць посадили чоловіка до мікроавтобуса та возили містом. Під час цього, за даними правоохоронців, до потерпілого застосовували фізичний і психологічний тиск, погрожували розправою та відправленням на передову.
Слідство стверджує, що від чоловіка вимагали 30 тисяч доларів США. Під час затримання підозрювані чинили опір, у зв’язку з чим правоохоронці були змушені відкрити вогонь по колесах автомобіля, щоб зупинити транспортний засіб.
Першим суд обрав запобіжний захід військовослужбовцю ТЦК на ім’я Олексій. Він заявив журналістам, що їх нібито направили для затримання особи, яка перебувала в розшуку, та заперечив висунуті обвинувачення. Попри це суд постановив взяти його під варту на 60 діб без альтернативи застави.
Інший підозрюваний — військовослужбовець ТЦК В’ячеслав — також не визнав своєї провини. Йому, як і іншим фігурантам справи, обрали аналогічний запобіжний захід.
Слідом за двома стрільцями Пересипського РТЦК, у СІЗО на 60 діб без права внесення застави відправили ще трьох підозрюваних, повідомляє «Думська».
Серед них — 32-річний Максим, водій мікроавтобуса, до якого силоміць затягли потерпілого. У суді він заявив, що не вважає себе винним, наполягаючи на тому, що лише сумлінно виконував обов’язки в групі оповіщення.
Попри аргументи адвоката про те, що на утриманні чоловіка знаходяться батьки з інвалідністю, суд був невблаганний.
Четвертим підозрюваним став майор поліції Пересипського райвідділу, якого затримали безпосередньо разом із працівниками ТЦК. За даними слідства, саме він наносив тілесні ушкодження потерпілому.
Сам майор свою провину заперечує, стверджуючи, що на потерпілого він «лише накричав». Аргументи захисту не допомогли.
Останнім у залі суду опинився 40-річний одесит Володимир. Його захист намагався виклопотати закрите засідання, аргументуючи це тим, що присутність преси може зашкодити родині обвинуваченого, проте суд клопотання відхилив.
Адвокат наполягав на домашньому арешті через стан здоров’я підозрюваного (у чоловіка зламана рука), проте суд ухвалив аналогічне рішення — 60 діб під вартою без права застави.
Як зазначає «Думська», жоден із п’яти затриманих, які фігурують у цій справі, не має реального бойового досвіду.
За даними прокуратури, сам потерпілий госпіталізований. Він — доброволець, учасник бойових дій, який раніше отримав поранення на фронті.