ХРОНІКА ПОДІЙ
В інформаційному просторі черговий скандал: Угорщина заблокувала 12 українських електронних медіа. Як все відбувалося? Про це у хронологічному порядку і з короткими оцінками.
В Україні заблокували 15 іноземних сайтів, які поширювали російську пропаганду
В Україні заблокували 15 сайтів з Угорщини, Румунії, Молдови та Греції, які поширювали російську пропаганду. Про це 17 вересня повідомив сайт «Детектор медіа». Блокування ініціювала Служба безпеки України.
Під блокування потрапили:
- угорськомовні ресурси: News Front, Bal-Rad, Hirlistazo, Demokrata, Vdtablog, Origo, Szilaj Csikó, Pravda Magyarország;
- Pravda Romania, Flux24, Sputnik Moldova–România, TopWar, Rezistenta, а також офіційний сайт Партії комуністів республіки Молдова (pcrm.md);
- грецький сайт 902.gr — офіційний ресурс Грецької комуністичної партії.
Ці інтернет-ресурси поширювали вигадки про «терористичну діяльність» українців, висміювали підтримку України, зображали ЄС і НАТО як роз’єднані й неефективні, критикували санкційну політику і паралельно з цим транслювали змовницькі теорії.
Угорщина заблокувала українські медіа
Уряд Угорщини заборонив низку українських видань у відповідь на блокування Україною двох угорських інтернет-ресурсів, які поширювали російську пропаганду. Про це повідомив «Telex.hu» 29 вересня.
Міністр канцелярії прем'єр-міністра Угорщини Гергей Гуляш повідомив на своїй сторінці у фейсбуці, що Україна заблокувала угорські Origo та Demokrata, «бо вони наважилися критично висвітлювати політику санкцій проти росіян, військову підтримку України, зображати Європейський Союз і НАТО як фрагментовані та не надто ефективні організації».
Гуляш написав, що «керуючись принципом взаємності» Угорщина запровадила дзеркальні заходи проти низки українських новинних порталів, які перестануть бути доступними на території країни.
Серед них — Hromadske, ТСН, «Обозреватель», «Українська правда», «Європейська правда» NV, LB.ua, «Інсайдер Info», «Україна онлайн», а також закарпатські видання, як-от «Анонс Закарпаття», Ungvar.uz.ua і Zakarpattya.net.ua.
«Не думаю, що багато хто читає “Українську правду” чи навіть бажає цього. Однак суверенній державі слід дати пропорційну відповідь на абсолютно необґрунтовану атаку», — написав Гергей Гуляш.
Реакція МЗС України
Речник Міністерства закордонних справ України ГеоргійТихий, коментуючи в Х рішення угорського уряду заблокувати доступ до низки українських медіа, зазначив, що йдеться про блокування доступу угорців до журналістики, заснованої на фактах.
«Різниця в тому, що Україна блокує російську пропаганду, тоді як уряд Орбана блокує доступ угорців до журналістики, заснованої на фактах. Але для них чим далі від правди, тим краще», — написав Тихий.
Заява Нацради
Національна рада з питань телебачення та радіомовлення розцінює рішення уряду Угорщини заблокувати 12 українських медіа як серйозне порушення права на інформацію та небезпечний прецедент для європейського медіапростору. Про це йдеться у відповідний заяві українського медіарегулятора.
Нацрада звернула увагу на те, що угорська влада назвала своє рішення «дзеркальною відповіддю» після того, як СБУ заблокувала 15 іноземних платформ за систематичне поширення російської дезінформації. За офіційною версією Угорщини, українські медіа були заблоковані, зокрема, за критичне висвітлення діяльності приватних фондів.
Медіарегутор зазначив, що російська інформаційна війна є частиною війни проти нашої державності, і захист інфопростору є питанням національної безпеки. Натомість коли держава використовує блокування іноземних медіа не для захисту від воєнної пропаганди, а як реакцію на критичну журналістику щодо недержавних структур, — це виходить за межі будь-яких прийнятних регуляторних практик.
Нацрада закликає європейську регуляторську спільноту чітко артикулювати різницю між захистом від пропаганди держави-агресора та політичною цензурою, а також готує відповідний лист-звернення до голови Європейської платформи регуляторних органів (EPRA) Стефані Комі. Крім того, регулятор просить міжнародні інституції оцінити ситуацію з позицій захисту права громадян на доступ до інформації.
Тверезий погляд з Угорщини
За словами угорського експерта з питань Росії Андраша Раца , угорський уряд не дав симетричної відповіді, а лише загострив конфлікт.
«З одного боку, у відповідь на вісім заборонених сторінок Будапешт заборонив не вісім, а дванадцять. З іншого боку, і це важливіше: Будапешт заборонив набагато важливіші українські веб-сайти, ніж Київ заборонив угорські. Згідно з показником SEO, Origo був 11-м за відвідуваністю угорським веб-сайтом, Demokrata навіть не входить до першої сотні, а інші навіть не так помітні. Натомість, серед українських веб-сайтів, заборонених Будапештом, «Українська правда» є другим за важливістю українським новинним веб-сайтом (після ukr.net), а TSzN — п’ятим», — написав Андраш Рач, який вважає, що крок Угорщини не завдасть Києву суттєвої шкоди, оскільки український уряд, очевидно, перш за все зацікавлений в українській громадськості, і Будапешт не має на це суттєвого впливу.
«Угорська заборона створює проблеми для двох груп, обох угорських. Перша – це українські біженці, які проживають в Угорщині, яким тепер буде важче отримувати доступ до новин з власної країни. Наразі близько 45 000 громадян України мають статус біженця, і приблизно така ж кількість проживає в Угорщині без статусу біженця. Інша, набагато менша група – це ті, хто цікавиться подіями, явищами та новинами з України, зокрема незалежними ЗМІ в Угорщині. Тож, хоча угорський уряд і каже, що дав Україні відповідь, насправді йому вдалося вдарити по власних громадянах та українцям, які проживають тут», – окреслив ситуацію експерт з питань Росії.
(24.hu, 30 вересня 2025 р.).
Добірку підготував
Йосип Бурчо.
Марина Саркісян – одна з найвидатніших українських художниць. Вона відроджує яскравість «петриківки» – однієї з найвідоміших художніх технік.
Провівши понад 23 персональні виставки, вона виділяється як одна з найщедріших і найвідвертіших українських дизайнерів і художників.
Втім, шлях до успіху був довгим. Пані Марині довелося багато вчитися, хоча навчання завжди було найлегшою частиною її кар'єрних очікувань та діяльності.
Ідея поєднати традиційні українські та традиційні вірменські візерунки стала основою творчості художниці.
Вона створила серію робіт, заснованих на захопленні природою, які також вражають поєднанням кольорів, освітлення, тіней, відтінків і перспективи.
З початку 2000-х років роботи пані Марини стали дуже популярними і цінуються іноземними експертами з мистецтва.
Це означає, що наратив пані Саркісян та її світосприйняття неперевершені з точки зору привабливості та вишуканості її робіт. Неодноразово вона демонструвала відео своєї роботи в творчій студії, брала участь у виставках, благодійних подіях, творчих флешмобах та пленерах. Неодноразово як на винахідницю нових творчих піджанрів на цю мисткиню посилалися арткритики, теоретики, викладачі. Чом би не поцікавитись і нам, гостинним та натхненним одеситам?
Всі творчі чесноти пані Марини підсилюються її амбіціями, ясністю розуму, відданістю обом «гілкам» свого роду, а також глибинним талантом художниці до витончених розмов і природним шармом.
Можна милуватися чарівними та життєствердними роботами, а можна ще й дивуватися особистісному зростанню авторки - понад 23 персональні виставки, досвід проведення майстеркласів, неординарні підходи до каліграфії, запатентовані шрифти.
Багатьма мовами "звучить" творчість пані Марини, і ще не менш яскраво вона живе, наповнюючи час творчістю, а душу - благодійністю, мудрістю, вібраціями добра, активною благочинністю.
Мисткиня проводить більшу частину свого часу у своєму особистому творчому просторі, іноді читає книги про класичне та сучасне мистецтво. Звичайно, Марина також є унікальним експертом, який спеціалізується на київській архітектурі та традиційних мистецтвах і ремеслах. Неодноразово, розпочинаючи спілкування, і журналісти, і критики, і колеги дивувалися та були зачаровані ерудицією та глибиною багатовимірної обдарованістю цієї мисткині та засновниці нових творчих течій.
Членство в Спілці дизайнерів України є ще одним підтвердженням успіху та неозорих перспектив.
Кожна розмова з пані Мариною є змістовною, надихаючою та додає сил, а її знання в галузі мистецтва та гуманітарних наук є надзвичайними. Саме мудрістю і струменіють її активні, життєдайні, космічно-демургічні цикли живописних та еклектично-художньо-вжиткових робіт.
Марина ЧИЯНОВА.
© Maryna Tchianova (Марина Чиянова)
-------------------------------------------------------------------------
Maryna Tchianova - a writer, journalist, poet, art expert
A keen discoverer/cocreator of various theories.
Positions in the media - copywriter, fact checker.
In art - songwriter, dramatist.
⃰
Марина Чиянова – письменниця, журналістка, поетеса, мистецтвознавиця
Завзята відкривачка/співавторка різних теорій.
Посади в медіа – копірайтерка, фактчекерка.
У мистецтві – авторка пісень, драматургиня.
© Біографія, життєвий шлях, історія творчості - Марина Саркісян, 2025
© Рецензії, осмислення - Марина Чиянова, 2025
Поки перебуваю в Одесі, листуюся зі знайомими блогерками, які також чудово проводять час і відвідали Молодіжний Форум у Києві.
А тепер уявімо, що всі присутні в залі разом.
Потім виникає невеличка перерва.
Що ми будемо слухати?
Плейлист для майже безтурботного літа
1. Ordinary Creatures by Of Monsters and Men
Інді-музика, але життєствердна. Чудові тексти, легкі гітари, змістовні тексти. Гурт з Рейк'явіка, яскравий, неповторний, з грайливими мелодіями та настроєм, сповненим світла.
2. I'm too pretty for this - Leyla Ebrahimi
Всього лише два роки на сцені, але вже безліч переглядів та прослуховувань. Сторітелінг у піснях, самоіронія, багата англійська мова. Гітарні рифи з 1970-х, тексти про жіночу незалежність, почуття, відносини та настрої. Естетика літнього дням під кампусом університету.
3. Gloomie - Not What You Thought About Growing Up
Вокалістка з ніжним голосом, шармом та уникальною музичною ерудицією.
На тлі гармонійних гітарних рифів, ділеїв та ревербів - справжній ностальгійний мікс. Відчутні впливи Sonic Youth, Echo and The Bunnymen, Blondie, The Cure, The Killers, Arcade Fire.
Не всі тексти сповідальні, але всі настрої автентичні, стильні та дуже перспективні з точки зору атмосферного саунду. Для гурманів та естетів - похідні від американського поп-арту на обгортці синглу.
4. Всюдисвоя - Там, де я є
Сильний голос, лірика емоційна та щира, посмішка, мудрість юності, грамотно записані пісні, початок зоряного шляху. Сподіваюся, що будуть нові альбоми та сингли. Техніка вокалу, стиль та змістовність слів, хітовий потенціал.
5. KLER - Хай світ пам'ятає
Чудовий синтвейв, неординарно-піднесені клипи, змістовні тексти, романтика, стиль, барви та загадка, яка інтригує. Трек для вечірніх роздумів про життя
Писала, мріяла та слухала
Марина Чиянова
Серпень, 2025
Maryna Tchianova - арт-критикиня, журналістка
Скажу одразу, що цей текст є і буде максимально суб'єктивним.
Більшість дорослих та досвічених користувачів соцмереж та серйозних новинних порталів ставляться до "витівок", як вони кажуть, ШІ з великою недовірою - принаймні в Україні.
Викладачі вишів поділилися на дві когорти: експериментатори, які шукають застосування інноваціям, хоч і іронізують з приводу всеохопності та всюдисущості технологій, а інші (консерватори) ледь не демонізують алгоритми.
Між тим у світі частка нових професій, які з ШІ мають тісний та успішний контакт, невпинно зростає.
Що заважає нам повірити в прогрес?
Ні, це не комплекс меншовартості. Більшість українських публічних інтелектуалів уже подолала його.
Ми читаємо "Справу Стуса" та "Невідоме Розстріляне Відродження" на зручних диванах лобі-залів готелей та радіємо, що ті репресовані та упосліджені - це не ми.
За кордоном, під час нечастих відряджень, ми шукаємо своїх Капітанів Бладів, Холденів Колфілдів та родину Ругонів, і знову-таки іронізуємо. Іронізуємо, критикуємо замість просто насолоджуватись та жити.
Про роль ШІ
Яким же має бути конструктивне сприйняття штучного інтелекту? Ким він дійсно може стати для нас?
Учнем, провідником та партнером.
Не кидаймо читати фізичні книги! Вкрай важливо жити в епіцентрі подій, не забуваючи про античні та просвітницькі чесноти. Ясність розуму дають книги, ті, які ми читаємо уважно й неквапливо.
Для цілеспрямованих людей техніки мнемоніки та швидкочитання також є неймовірно важливими.
Швидкочитання - це спосіб надолужити пропущене або перевершити інших у розпізнаванні фактів.
Втім, в Україні значна частка фахівців ставиться до ідеї тренувати мнемонічні якості школярів та дошкільнят скептично. Чому? Бо це нібито може підірвати авторитет вчителя та дисципліну в класі. Ще дехто каже, що це завелике навантаження.
Насправді ж у державних школах уніфікація думок, цінностей та вчинків стала класикою жанру, і навпаки, олімпіадники, школярі з артистичним або спортивним даром - це також клопіт.
Діти відчувають це інстинктивно, зчитуючи позіхання втомлених педагогів та їхню високу фонову тривожність. Дехто на тлі постійного дискурсу про фінансування освітніх проєктів, хабів, ініціатив може навіть втомитися, але батькам варто зрозуміти, що це тимчасово. Дітей в усі часи не травмувала надмірна увага до них. Їх травмували тільки недовіра та неповага до них, і це вже позакласове та позаетнічне явище.
Яку мораль, які цінності формує та ростить у собі учень, який цікавиться швидкочитанням?
Мораль та настанови успішної людини, ділової людини, переможця численних конкурсів, яскравої та самостійної особистості. Самостійної та особисто відповідальної за свої академічні результати.
Чому тоді реформована НУШ після 2010 р. взагалі не ставить акцент на швидкочитанні?
На чиї дослідження спирається МОН у бажанні винести за лапки багаторічну й славетну традицію "Малих Академій Наук", квізів (тестів на загальну ерудицію на базі іншомовних джерел) та й шкільних олімпіад, врешті-решт? Від олімпіади один крок до пільгового вступу екстерном, але ж попередні рішення МОН, які датовані серединою 2000-х, про екстернат як форму навчання бодай побіжно згадують.
Маємо певні переваги: тепер вже не так актуальні батьківські збори (у певних школах вони заважають навіть відмінникам, і це важливо проговорювати). Так, і тепер все якось інакше, але школярі тепер стверджують, що не так вже й зручно постійно "сидіти в ЗУМі". Швидке читання фізичних книг на різні теми - це саме те, що формує цікавість до освіти, самоосвіти, стратегічного планування, життєрадісного та гармонійного існування в суспільстві.
Ментальна математика також вкрай важлива. Втім, до неї у мене самої навіть на карантині руки не дійшли. Я займалась гімнастикою, танцями під Youtube, вчила європейську каліграфію та основи геральдики.
"Екстравертам важко зосередитись, а тут ще ШІ?"
Зараз розглянемо це твердження.
Я звикла ставити до себе високі вимоги. Мені неприємно, коли хтось скептично ставиться до мого способу життя, називаючи його "поверховим", адже з моєї точки зору все не так, і тут раптом ШІ... Та це манна небесна! Він допомагає краще планувати події, зустрічі, більше встигати.
Він (ШІ) може тактовно вказати на помилки або неточності під час верифікації даних.
Одне уточнення - якщо ваш досвід користування пошуковими машинами не є нульовим.
Екстраверт може поставити собі в планувальнику задач нагадування штибу "повернутися до справ", і вже простіше працювати на фрілансі.
Можна створити опис товару або винаходу, якого поки що немає, але ШІ зможе його "уявити" разом з вами.
Можна говорити з ним, якщо друзі далеко (але важливо "не перегодовувати" його даними).
Ще він непогано обробляє статистику та великі дані, але у кого? У тих, хто в принципі має уявлення про вибірки, соціологію, масштабування тощо.
ШІ та творчість
Музика. Як він пише пісні?
Це вже менше нагадує перші спроби "нейронок" щось писати.
Чула декілька десятків пісень, які обробив ШІ.
У мене з піснями така ситуація - не знаю нот, але пишу тексти самостійно. Постійно шукаю акомпаніаторів та сесійних музикантів. Викладач вокалу, дуже знана та шанована людина, пробував навчити за 3 місяці, але з місця ми з ним тоді так і не зрушили. Кумедна ситуація - діапазон голосу розширюється, але самі ноти перед очима геть не тотожні до шумерського клинопису. Тоді, у 20 років, були і вільний час, і мотивація. Був навіть подив: як працюють моє мислення та свідомість, що підхопити прості слова різними мовами на слух можу, а от на ноти дивлюсь як на китайську грамоту? Вони досі поки що мною не "розкодовані", але поезія моя автентична, як і есеї на різні теми. Писати тексти самостійно - це справа честі.
Радію, що я все ще не в декреті. В такому випадку тоді доводилося б шукати рецепти смаколиків та інших продуктів для нового покоління. Для мене, як і для багатьох міленніалів, родина - це дві рідні душі, які розуміють одна одну, поважають цінності, мрії, плани, простір і не б'ють глеки.
Повернімося до ролі ШІ в освіті. Він, як не дивно, непогано оцінює глибину знань.
Він може опрацьовувати великі дані щодо збуту товарів та послуг. Може побудувати правильний маршрут для доставки товарів. Може "філософувати" на певному рівні.
Якщо раптом хтось у яскраво-емоційному стані спробує щось набрати у віконечко GPT-2, то статися може щось дивовижне - він якимось чином "навчився" гасити гнів користувача.
GPT-3 та GPT-4 я не випробовувала, бо надто захопилася тим аспектом ШІ, який є одним з найбільш критикованих та епатажних - малюнками, дизайном, ілюстраціями. Не здивуюся, якщо мої слова викличуть неймовірний резонанс та море критики саме тому що я обговорюю застарілу модель.
І тут він "квітне". У мене розквітнув.
З ним можна не перейматися "криворукістю" - 3D він малює просто фантастично.
Розпізнає обличчя, створює фільтри, максимально синтезує неповторність із традиційністю, видає розкішний, як на неживу сутність, результат.
Чи становить він реальну загрозу для художників та фотографів?
В основному, ні. Принаймні у великих містах.
Чи "харвестить" він (збирає персональні дані) мешканців маленьких міст та смт на нашій планеті? Ось тут ризики не виключені, адже топографія й топонімія в онлайн-середовищі нелінійні.
Якщо художник звик до зміни форматів, ШІ підкаже, як оживити весь доробок та створити новий цикл.
Так само вдало, як він створює реалістичні плани тренувань для поціновувачів спортзалів, так цей віддалений помічник і "асистує" режисерам, сценаристам, художникам отримати нові формати, відтінки, сюжети робіт (або їхній привабливий хаос!). Це не означає відриватися від суспільства і не працювати в команді. Це не скасовує необхідності постійно підвищувати кваліфікацію та розвивати soft skills, тобто комунікативні та управлінські навички.
Користувачі мереж спершу реагують на малюнки. Рішення читати чи не читати текст приходить дещо згодом.
Про екологію використання генеративних моделей ШІ
Інколи ми, представники підвиду Ηοmo Digitalis, самі собі заважаємо стати більш орієнтованими на правду замість постправди. Саме тому читання фізичних книг необхідне.
Другий пункт - працювати з різними платформами та експериментувати з мобільними застосунками для самоосвіти. Потім, якщо є можливість, звертатися до експертів по коментарі в обраній галузі.
Зібравши все докупи, застосовувати алгоритми та моделі, які пропонує ШІ. Отримавши результат, підняти до себе вимоги, але робити це поступово. Радіти та винагороджувати себе. Заохочувати команду однодумців.
ШІ, цінності та настрій
Найкраще штучний інтелект працює в руках тих користувачів, які звикли обробляти великі масиви даних. ШІ для багатьох критиків та нігілістів є чудовою нагодою "перезавантажити" ставлення до життя. Він якимось чином подає дані та розставляє акценти так, що можна посміхнутися.
При тому, що я не математикиня, хотілося все одно якось навіть ейфорично злітати в піднебесся: "Виявляється, можу!" - якщо з ним.
Виявляється, що від руки малювати необов'язково.
Він допомагає дизайнити прикраси.
Він допомагає обробляти обгортки книг.
Він не кричить і не гримає!
Він долає стереотипи
Він дарує гарний настрій!
Отже, мені б хотілося продовжити експеримент, не втрачаючи реальні та вагомі досягнення та реальних одгодумців та лрузів.
Подяка за консультації:
LITS (Lviv IT School), 2015;
"Вєда" - приватна школа в Одесі, 2021, 2025;
Coursera - online;
Britannica Encyclopedia – online.
А також книгарням "Старого Лева", "Є" та "Vivat"
Марина ЧИЯНОВА.
© Maryna Tchianova (Марина Чиянова)
-------------------------------------------------------------------------
Maryna Tchianova - a writer, journalist, poet, art expert
A keen discoverer/cocreator of various theories.
Positions in the media - copywriter, fact checker.
In art - songwriter, dramatist.
⃰
Марина Чиянова – письменниця, журналістка, поетеса, мистецтвознавиця
Завзята відкривачка/співавторка різних теорій.
Посади в медіа – копірайтерка, фактчекерка.
У мистецтві – авторка пісень, драматургиня.
Ось і минули вибори до парламенту Європейського Союзу, розкривши декілька доволі цікавих трендів.
По-перше, це зростання компетентностей - і кандидатів, і виборців, а по-друге, певна неоднорідність у способах відтворення й реалізації програм, дискурсів та наративів.
Вільна й неподільна Європа з одного боку, тримання осторонь “чужинців”, тобто азійців та інших “неендемічних” переселенців з іншого.
Середній клас тихо й ледь помітно критикує бюрократизацію суспільства й “цементування” або “кристалізацію” певних суспільних норм. Зростають антимігрантські настрої, а отже й недовіра до “завезеного ззовні” людського капіталу.
Праві консерватори та яскраві ліві пропонують різні типові й передбачувані рішення, але до стрімкого входження до складу транснаціональних еліт гостей з “колективного Півдня” поки що далеко.
“Тубільцями” їх вже не називають, а от “кольоровими людьми” - скільки завгодно.
Чи вірно це й чи можна створити іншу, більш досконалу форму або фрейм оцінювання талантів без огляду на етнічне й расове походження?
Це було б доволі ефективно, якби думали про природу спорідненої праці, як заповітував видатний філософ Сковорода.
Існує значний простір між обіцянками толерантності “на папері” та реальним працевлаштуванням фахівців. Так, країни Євросоюзу — це джерела перших демократичних законів. Так, це вони створили особливий підхід до індустріалізації. Так, це вони створили всю ту культурно-естетичну парадигму, яку ми споглядаємо й всотуємо з дитинства.
Суперечливість тут полягає не тільки в динаміці попиту на певні товари й послуги, а ще й у вартості адаптації робочих місць до гостей та їх самих до панівної ментальності.
У печворку ЄС цю ментальність можна розгледіти, але поки що спорадично.
Існують меншини та спірні території. До прикладу, країна Басків в Іспанії, малий народ окситанів на півдні Франції, дрібні спільноти слов’ян-старовірів у німецькій Полабії (історичний регіон, не земля), та багатьом відоме “вічне питання” Кіпру.
Туристична привабливість досі є “ласим шматочком” для закордонних інвесторів, некомерційних організацій та Світового Банку, грантові програми й можливості існують на правах соціальних ліфтів, але виникає й поширюється скепсис до технологій.
Якщо повернутись до американської аналітики, то передбачувані Курцвейлом “кроки та стадії” техносингулярності в Євросоюзі можуть втілитись дещо пізніше або й наразитись на опір з боку антиглобалістів та антиденомінаціоністів (критиків усталеної фінансової системи).
“Нові постаті” і в політиці, і в корпоративному світі можуть бути навіть ще складнішими й більш ексцентричними, ніж нам здається.
Можна уявити навіть переписування (у бік несуттєвого спрощення) класичного дипломатичного етикету в монархіях, а також радикалізацію демократичних політичних програм.
З точки зору економіки — подекуди корпоратократія (єдність та централізація процесів за умов дотримання чітких правил компанії-гегемона) зростатиме, і саме бізнес скористується із визбируваних по всій території Союзу “великих даних”, але й спорадичні “хвилі гіперіндустріалізації” та повернення поодиноких спільнот малих народів на доконвенційний рівень існування, і навпаки, грандіозне перевтілення високовмотивованих та пасіонарних “робочих одиниць” з числа малих народів на великих латифундистів та директорів.
Станом на зараз, на превеликий жаль, можна помітити лише позіхання невдоволення з боку еліт по відношенню до гіпоеліт, тобто підкласу, який їх обслуговує. Стилісти-новатори, архітектори й навіть культові письменники можуть вести розкішний та бурхливий стиль життя, будувати й переписувати свій імідж, висловлюватись на політичні теми, але більшість із них не транслює глобальних наративів та поки що, скоріше за все, не креслить поля на цій шахівниці буття. Функція гіпоеліт у поточному “зрізі політичної гри” - показувати масам, що вони мають більше ресурсів та можливостей, ніж їм здається, а не різко й директивно задавати політичний курс.
Вибори — це не тільки цифри та гасла, це ще й тренди, технології та цінності.
Так чи інакше, можливо, що замість занепаду античної та християнської культурних парадигм ми побачимо всі барви розмаїття.
Марина ЧИЯНОВА.
Червень 2024 р.
Про автора:
Марина Чанова – письменниця, журналістка, поетеса, мистецтвознавець.
Чудовий відкривач різноманітних теорій.
Посади в ЗМІ - копірайтер, фактчекер.
У мистецтві – автор пісень, драматург.
----------------------------------------------------------------------------
Maryna Tchianova - a writer, journalist, poet, art expert
A keen discoverer of various theories.
Positions in the media - copyrighter, fact checker.
In art - songwriter, dramatist.
Одеса – місто своєрідне в багатьох аспектах, у тому числі і за газетними уподобаннями. Щодо кількості друкованих видань ще донедавна все було добре, а от за тиражами газет ми вже давно посідаємо чи не останнє місце в Україні.
Сьогодні ситуація з друкованими медіа на Одещині катастрофічна. Переді мною каталог місцевих передплатних видань Одеської області з обласною сферою розповсюдження на 2-е півріччя 2024 року. У ньому всього 22 назви, з них інформаційно-аналітичних видань 19 – 4 в обласному центрі і 15 в районах (ознайомитися з каталогом пропонуємо на нашому сайті https:// pk.od.ua).
Я свідомий того, що не всі газети ввійшли до каталогу, частина видань через незадовільну роботу пошти взагалі відмовилася від передплати (у тому числі й «Прес-кур’єр»), але це не змінює загальної картини. І, звичайно, ситуація не йде в ніяке порівняння з тим, що було кілька років тому. Наприклад, у обласному передплатному каталозі на 2022 рік (теж далеко не кращому для друкованих ЗМІ) інформаційно-аналітичних видань було 49, в тому числі в самій Одесі 11.
Причин цього багато, у тому числі й об’єктивних. Хіба могла не позначитися на долі газет розв’язана у лютому 2022 року повномасштабна війна путінської росії проти України? А тотальне збідніння народу і масовий виїзд українців за кордон? Із згортанням у країні виробництва зникла реклама і всі медіа «погналися» за грантами, яких на всіх не вистачає.
Але є багато внутрішніх чинників, що стали смертельними для преси, особливо друкованої.
На перше місце серед них я ставлю реорганізацію «Укрпошти», яка звелася до масового закриття поштових відділень, особливо в селах і райцентрах. Пошта просто перестала носити передплачені газети, а у відповідь люди перестали ці газети передплачувати. Крайніми виявилися редакції, які втратили тиражі, а з ними і кошти за передплату.
Другою проблемою, що нищить друковані медіа, особливо районні, на мою думку є адміністративно-територіальна реформа. Я не проти реорганізацій, я за те, щоб чиновників ставало менше. Але погодьтесь, якщо замість 26 районів на Одещині залишилося всього 7, це не могло не позначитися на пресі. Частина видань виявилися нікому не потрібними, а ще частина почали орієнтуватися не на районну авдиторію, а на окремі територіальні громади і тепер успішно перетворюються з місцевих у містечкові. На жаль, багато колишніх районок не мають майбутнього, врятувати їх може хіба що створення об’єднаних редакцій і спільних випусків у межах нових районів. Але хто буде сьогодні цим займатися? Втім, це вже третя проблема друкованих ЗМІ.
Як відомо, 31 березня 2023 року вступив у дію Закон “Про медіа”, проти схвалення якого виступала журналістська спільнота на чолі з НСЖУ. Через рік закінчився перехідний період щодо деяких норм закону, у тому числі й про нову реєстрацію газет. З цим не виникло проблем, більшість видань зробили це безкоштовно. Але закон змінює багато моментів, які ми ще до кінця не усвідомили.
По-перше, з 31 березня 2024 року втратили чинність старі реєстраційні свідоцтва. Тепер немає редакцій газет, а є суб’єкти в сфері медіа, немає засновників видань, є лише бенефіціари (вигодонабувачі). Майже нанівець зведена підтримка медіа і соціальний захист журналістів. А ще новий закон суттєво розширює повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, яка реєструє друковані медіа, регулює їх діяльність і каратиме за порушення. Якби всі редакції-видавці друкованих медіа були великими фінансовими компаніями чи холдингами, вони б справилися з проблемами. А коли сьогодні багато редакцій мають всього 3-4 працівників, з яких 1-2 бенефіціари, їх сил вистачає хіба що на випрошування у влади і бізнесменів коштів на друк чергового номера чи на виплату мізерної зарплати колективу. І за це готові будь-кому послужити.
А як гранти? Це дуже добра справа. На них можна вижити, але не жити. Це як реанімація в лікарні: від передчасної смерті врятують, а далі вже сам…
Не можу не згадати ще про одне випробування, яке чекає на частину газет нашого регіону: з 16 липня 2024 року для друкованих медіа місцевої сфери розповсюдження набирає чинності стаття 25 Закону “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, яка передбачає обов'язкову наявність української версії. Очевидно, пам’ятаючи про це, багато редакцій (тепер уже – суб’єктів у сфері медіа) при реєстрації у нового регулятора вказали дві мови своїх видань: українська і, як правило, російська. Але справа в тому, що закон передбачає не публікацію в одному номері матеріалів різними мовами, а вимагає окремі випуски номерів – один, наприклад, російською, а другий (тотожний) – українською. При цьому тираж українською має бути не меншим, ніж російською. Погодьтесь, для деяких видань Одещини це буде проблемно. Особливо якщо зважити, що тиражі одеських інформаційно-аналітичних видань мізерні: лише «Одеське життя» друкується більше 5600 примірників, всі інші - 1000 і менше.
Отже, повертаючись до запитання у заголовку, мусимо констатувати: сьогодні Одеса (та й уся область) читає дуже мало, хоч вибір медіа ще залишився. А чи матиме читач вибір завтра? Я не впевнений…
Йосип БУРЧО.
Юрий ОВТИН
Моя Одесса – это корабли на рейде,
Маяк, снующие буксиры, яхты, катера,
Торговый порт и лес огромных кранов,
Стаи крикливых чаек, которых с пирса кормит детвора.
Моя Одесса – это морвокзал
И церковь Николая Чудотворца,
Откуда я не раз на белоснежных кораблях
Ходил в другие страны до тех пор, пока существовало
Черноморское морское пароходство…
Моя Одесса – это Дюк де Ришелье
И лестница, несущаяся к морю,
Великий Пушкин на бульваре, около него
Я с девушками целовался вволю.
Моя Одесса – это “Политех”,
Где 6 лет вечером я штурмовал науку,
А после лекций ночью среди ярких звезд
Плескался в море, разгоняя скуку.
Моя Одесса – это запахи акаций,
Где под гитару пели мы с друзьями.
И, выпив золотистого вина,
Делились сокровенными мечтами.
Моя Одесса – это Оперный театр,
Поэты, музыканты и артисты,
Среди которых неизменно был и я.
Художники, писатели и журналисты
- Моя большая, колоритная семья.
Моя Одесса – это километры волн,
Которые я в море в ластах отмерял часами,
А вечером на берегу у яркого костра
Бычков и мидий поедал с друзьями.
Моя Одесса – это пароходский стадион,
Где “Черноморец” радовал голами.
Где 40 тысяч глоток прославляли наш футбол
И радовались жизни вместе с нами.
Моя Одесса – это юмор и улыбки.
Без шуток мы старались не прожить ни дня.
Недаром город наш считается столицей смеха
И Юморина родилась у нас не зря!
Моя Одесса знала горести и беды
Прославила себя из Золота Звездой.
Но снова страшный враг бомбит прекрасный город.
Пытаясь все вокруг сравнять с землей.
Моя Одесса выстоит и это.
Я знаю, город будет снова жить со мной!
Как Феникс возродится он из пепла
И станет Черноморскою Звездой!
Май, 2024 г. г. Вена.