Продовжити тролейбусний маршрут №10 від Пересипського мосту до вулиці 28 Бригади (Паустовського) планують в Одеській мерії. Для такого амбітного проєкту знадобиться понад мільярд гривень, про що стало відомо на засідання транспортної комісії міськради, повідомляє «Думська».

В «Одесміськелектротранс» задумали протягнути маршрут до вулиці 28 Бригади (Паустовського) через Південну дорогу, тобто, охопити значну частину Пересипського району.
Для цього необхідно протягнути 28 кілометрів контактної мережі та побудувати три тягові підстанції, що обійдеться бюджету в майже 700 млн грн, повідомив директор КП «Одесміськелектротранс» Микола Литовчук.
«У нас у планах протягнути контактну мережу до Ярмаркової площі, а потім тролейбуси підуть автономним ходом до вулиці 28 Бригади (Паустовського)», — зазначив він.
На сьогодні транспортний парк Одеси не має рухомого складу, який міг би обслуговувати цей маршрут. Тому місто планує придбати 36 тролейбусів з автономним ходом не менше 250 кілометрів. Їхня вартість перевищить 400 млн грн. Реалізувати його планують за рахунок позабюджетних коштів, а завершити у 2028 році.
Довідково.
Сьогодні 10-й тролейбус курсує з вулиці Інглезі до Приморської, тобто, дає змогу жителям Черемушек, Середнього Фонтану, і центру міста добиратися до Пересипу.
На найближчій сесії міськради депутати планують внести відповідні зміни до постійної цільової програми розвитку електротранспорту.
Як речник УДА Сергій Братчук поєднує на передовій слово і зброю

Сергій Братчук – член Національної спілки журналістів України, заслужений журналіст України, речник Української добровольчої армії, людина, яка поєднує у собі багаторічний досвід військової журналістики з безпосередньою участю у бойових діях. Його професійний шлях – це по-суті відображення еволюції української військової журналістики від пострадянських часів до сучасних реалій повномасштабної війни.
За високий професіоналізм та захист інформаційного простору Національна спілка журналістів України відзначила колегу своєю Почесною грамотою, а Верховна Рада України, за поданням НСЖУ, Грамотою «За заслуги перед українським народом».
Людина, яка бачила війну зі всіх боків
Журналістська кар’єра Сергія Братчука розпочалася у 1988 році з дописів до районної газети у Великій Лепетисі Херсонської області – населеному пункті, який сьогодні перебуває під тимчасовою окупацією. Рік потому, у 1989-му, він став курсантом Львівського вищого військово-політичного училища на факультеті військової журналістики.
– Це була альма-матер дуже багатьох відомих журналістів, єдиний такий навчальний заклад у Радянському Союзі, а потім і в Україні. Зараз це Академія Сухопутних військ, – згадує Сергій в ексклюзивному інтерв’ю НСЖУ.
Після училища розпочалася офіцерська служба в Одесі, де Братчук пройшов шлях від кореспондента до керівника регіонального медіа-центру Міністерства оборони України. Він працював у газеті «Слава і честь» Одеського військового округу, був начальником відділу, начальником телестудії округу.
Коли армійську газету розформували, створили регіональний медіа-центр Міністерства оборони із зоною відповідальності, що охоплювала Одеську, Херсонську та Миколаївську області. З цієї посади Сергій пішов на пенсію, але журналістику не залишив.
Після завершення військової служби у 2011 році Братчук пов’язав своє життя з телебаченням. Він працював кореспондентом на різних одеських каналах, керував редакціями декількох телестудій.
Цей період тривав до 2014 року, коли почалися драматичні події, що кардинально змінили долю як України, так і самого журналіста.
З початком АТО Сергій Братчук став фронтовим журналістом від телеканалу «Медіа-Інформ». Але цим його участь у подіях не обмежилася – він приєднався до місії «Чорний тюльпан» з евакуації загиблих, працював не лише на лінії бойового зіткнення, а й на тимчасово окупованих територіях, зокрема в Донецькому аеропорті після його захоплення росіянами.
Згодом Братчук став добровольцем Української добровольчої армії та керівником пресслужби 8-го окремого батальйону УДА «Арата». З того часу його доля нерозривно пов’язана з добровольчим рухом.
Після виведення добровольчих підрозділів з лінії зіткнення у 2018 році Сергій повернувся до роботи в одеських медіа. У 2021 році він почав вести власний телеграм-канал, який з часом перетворився на окреме медіа.
З початком повномасштабного вторгнення Братчук став речником Руху опору «Південь», а згодом – речником Одеської ОВА, де працював на добровольчих засадах до червня 2023 року. Після цього повернувся до Руху опору «Південь» як речник, а потім став речником Української добровольчої армії.

Сучасність: командир і журналіст в одній особі
Сьогодні Сергій Братчук – не лише речник УДА, а й командир підрозділу «Одещина» Української добровольчої армії. Його завдання – забезпечення роботи мобільних вогневих груп на півдні України, зокрема в Одеській області, боротьба з “шахедами”.
Паралельно він разом із побратимами з «Одещини» бере участь в операціях на лінії фронту разом з підрозділом «Дніпровські Штурмгевери», яким командує заступник командувача УДА Роман Танетко (позивний «Рембо»). Серед операцій підрозділу – атаки на Кінбурнську косу, бої під Куп’янськом та Херсоном. Також Сергій Братчук брав безпосередню участь у боях артилерії.
– Моя роль і функція як речника – коментувати відповідні події на різних напрямках, там, де ми дотичні, коментувати те, що роблять наші підрозділи, – пояснює свою подвійну роль Сергій Братчук.
За словами досвідченого журналіста, українська військова журналістика кардинально змінилася за останні десятиліття.
– Вона перестала бути радянською і заскорузлою, – робить він загальний висновок. – Стали оперативно, швидко, адекватно реагувати на події, журналісти стали намагатися достукатися до читача (слухача, глядача).
Військовий журналістський цех України розвивався креативно і швидко, адекватно реагуючи на те, що відбувається в армії та державі.
– Ми розуміли, що військові редакції стали, так би мовити, «першими рекрутинговими центрами», – згадує Сергій Братчук. – Багато уваги зосереджували на цивільних людях, закликаючи їх приходити до війська. Також шукали підходи до військових, що не можливо без досконалого знання армійського життя, занурення в нього.
Особливо кардинальні зміни відбулися з початком повномасштабної війни.
– Сьогодні військова журналістика – це не просто створення матеріалів, це реалізація надзвичайно важливого завдання розвитку комунікації між підрозділами Сил оборони і суспільством, – підкреслює Братчук. – Це висока якість, якій варто повчитися і західним колегам.
Виклики військової журналістики

Робота військового журналіста на передовій пов’язана з постійними викликами. Найскладнішими моментами Сергій вважає не обстріли чи потрапляння в небезпечні ситуації, а випадки, коли під час ротації доводиться залишати недовиконані завдання. При цьому, будучи військовим, він не відокремлює роботу в пресслужбі від суто військових функцій.
– Коли закінчується ротація, і нас змінює інший підрозділ, а ти розумієш, що ти ще не до кінця знищив усіх ворогів на своєму напрямку – оце найскладніше, – ділиться досвідом журналіст.
Водночас робота під час бойових дій є вкрай небезпечною. Траплялися випадки, коли Братчук коментував події практично під час бою – з дозволу та за підтримки побратимів, які забезпечували максимально можливу безпеку.
Протидія дезінформації стала щоденною частиною роботи речника УДА. «Кожного дня», – коротко відповідає Сергій на запитання про частоту такої роботи.
Він активно співпрацює з «ІнфоНапалмом», «Інформаційним спротивом» – входив до групи «Інформаційний спротив» ще за життя його засновника Дмитра Тимчука 1972-2019). Постійна комунікація підтримується з Головним управлінням розвідки, зокрема з його речником Андрієм Юсовим.
Сергій Братчук активно співпрацює як з українськими, так і з іноземними журналістами. Він супроводжує цивільних колег, які приїжджають висвітлювати роботу підрозділів, надає коментарі, показує бойову роботу.
– Порівняно з іноземцями наші журналісти більше проживають все те, що на сьогодні відбувається. Хоча й іноземці, з ким я стикаюся, зовсім не байдужі, – зазначає Сергій Братчук.
Досвідчений військовий журналіст радить колегам, які висвітлюють війну,: любити Україну в собі, не себе в Україні.
– Тобто не себе в кадрі любити, а проживати життя разом з тими підрозділами, особовим складом, до яких ви приїхали, – закликає офіцер.
Цей принцип, на його думку, є ключовим для якісного висвітлення подій на фронті.
Робота Сергія Братчука і його побратимів знаходить відгук не лише в професійному середовищі. Він розповідає, як навіть на одеському ринку охоронці впізнають службові автомобілі УДА і вітають бійців вигуками «Слава УДА!»

Сьогодні Братчук продовжує поєднувати командирську роботу з журналістською діяльністю, веде власний телеграм-канал, який вважає окремим медіа, надає коментарі як військовий експерт. Його шлях – це унікальне відображення еволюції української військової журналістики та особистої відданості справі захисту України. Сергій Братчук і далі служить Україні і словом, і ділом.
Фото пресслужби УДА.
Максим Степанов,
інформаційна служба НСЖУ.
(Сайт НСЖУ 24 червня 2025 року).
"Укрзалізниця" призначила новий поїзд №148/147 Житомир – Одеса. Про це повідомила пресслужба компанії.
З Житомира до Одеси:
- курсування - через день з 11 липня
- відправлення з Житомира — о 13:58;
- прибуття до Одеси — о 06:16 ранку.
З Одеси до Житомира:
- курсування — через день з 10 липня
- відправлення з Одеси — о 19:33;
- прибуття до Житомира — о 12:27 наступного дня.
За інформацією УЗ, поїзд курсує через Черкаси. Також маршрут пролягає через Вознесенськ, Помічну, Гребінку, Фастів.
У складі поїзда — вагони на будь-який рівень комфорту: купейні, плацкартні, СВ (люкс).
Квитки у продажу традиційно за 20 діб до дати відправлення.
Нагадаємо:
"Укрзалізниця" призначила низку додаткових рейсів між Києвом, Львовом, Одесою та Трускавцем на літній сезон.
Під санкції РНБО потрапив нардеп і прихильник «русского мира» з Одеси Артем Дмитрук. Президент України Володимир Зеленський підписав указ, яким ввів в дію рішення Ради національної безпеки.

Тепер провайдери повинні заблокувати його сторінки в соціальних мережах. Йдеться також про блокування активів і обмеження торгових операцій, обмеження, часткове або повне припинення транзиту ресурсів, польотів і перевезень по території України, заборону виведення капіталів з України і діяльності на її території.
Довідково.
Артем Дмитрук покинув Україну в 2024 році. За інформацією Генпрокуратури України, він незаконно перетнув україно-молдовський кордон 23 серпня поблизу пункту пропуску «Павлівка» в Одеській області. Схему переправлення було ретельно сплановано: депутат виїхав із Києва на Одещину, у Роздільнянському районі пересів в інше авто, яке доправило його до кордону з Придністровською ділянкою Молдови, де він пішки покинув Україну, повідомили в Офісі генпрокурора.
Тоді ж народного депутата, обраного від «Слуги народу», оголосили в міжнародний розшук. Дмитруку оголосили про підозру відразу за чотирма статтями Кримінального кодексу України. Йому інкримінують організований груповий напад на працівника правоохоронного органу (ч. 2 ст. 345 КК України), замах на викрадення вогнепальної зброї групою осіб (ч. 1 ст. 262), побиття військовослужбовця (ч. 1 ст. 122) і хуліганство (ч. 1 ст. 296).
Наразі Артем Дмитрук перебуває в Англії. Українська прокуратура вимагає його екстрадиції.
Голова Служби безпеки України Василь Малюк у великому інтерв'ю розповів деталі нападу на одесита Сергія Стерненка, що сталося у травні. Замовлення виходило від російських спецслужб, а сам замах мав статися у символічну для Одеси дату - 2 травня.

За словамиВасиля Малюка, саме системна робота його Служби дозволила запобігти вбивству Сергія Стерненка. Адже у момент нападу він перебував під охороною спецпризначенців підрозділу ЦСО А.
Замах на волонтера 1 травня був вже четвертим. Тому йому й була надана державна охорона.
Чому ціллю росіян став Сергій Стерненко? Станом на сьогодні Сергій поставив на фронт майже 200 тисяч FPV-дронів для більш ніж 600 підрозділів. Стерненко лідер серед волонтерів, які збирають і передають дрони нашим військовим, – розповів Малюк журналістам.
За його словами, убивство Стерненка планувалося на 2 травня: «це певний символічний день для ворога і, разом з тим, для нас».
Сергій був один з тих, хто не дав можливості ворогу створити «Бессарабську народну республіку» в Одесі у 2014 році. Сергій був в авангарді тих, хто жовто-блакитними стягами витримував державницьку позицію. Тому у цей день вони йому і хотіли помститись, – додав голова СБУ.
Також Василь Малюк повідомив деталі нападу.
Сергій виходить вранці з під’їзду, першим іде його помічник – цивільний, другим іде Сергій, третім іде співробітник ЦСО А. І поряд з під’їздом в спину Сергію відкриває стрільбу з двох рук жіночка, яка, на перший погляд, не викликає жодних підозр. Третім виходив наш співробітник, спрацював професійно, скоротив дистанцію, вибив пістолет, знерухомив… – розповів Малюк.
Нагадаємо, нападницею, що стріляла у Сергія Стерненка, виявилася 45-річна уродженка Одеської області, завербована російськими спецслужбами.