З 1 на 2 листопада країна-терористка росія запустила дрони по Ізмаїльському району. Обстріл забрав два життя, ще троє постраждалих зазнали травм. Про це повідомила “Бессарабія INFORM” з посиланням на власні джерела та очільника Одеської обласної адміністрації Олега Кіпера.
Згідно з офіційним повідомленням, попри активну роботу ППО, є пошкодження об’єктів цивільної інфраструктури. Внаслідок удару спалахнули 5 вантажних автомобілів, пожежу оперативно ліквідували рятувальники.
За попередньою інформацією, загинули двоє людей, три людини постраждали. Особи загиблих встановлюються.
За інформацією “БІ”, постраждали порожні газовози та зерновоз , завантажений зерном, на автомобільній стоянці Саф’янівської громади. Найбільших тілесних ушкоджень зазнав далекобійник з Житомирської області. В нього діагностовано опіки 30% тіла.
Окрім цього, ворог знов намагався залишити район без світла, а також нашкодити порту.
Як повідомили в ГУ ДСНС України в Одеській області, до гасіння залучали три одиниці техніки та 11 рятувальників, а також одну машину і трьох працівників місцевої пожежної команди.
Другий президент України Леонід Кучма каже, що не причетний до викрадення та вбивства засновника «Української правди» Георгія Ґонґадзе у вересні 2000 року. Про це він розповів в інтерв'ю BBC Україна.
«Мене звинуватили у страшному злочині, до якого я не маю жодного стосунку. Пам'ятаю, як в одній розмові у ті дні я сказав: «У нашій політиці і до цього було по коліна бруду. А тепер ще й кров», — заявив другий президент України.
За його словами, за злочинами проти журналіста стояла Федеральна служба безпеки Росії.
«Це тепер ми знаємо, що вбивства – це звичний і постійний інструмент ФСБ. Від підриву будинків у Москві у 1999 році до вбивства Андрія Парубія у 2025-му. Але тоді ми були психологічно не готові до такого. Це був справжній шок. І ним повною мірою скористалися», — сказав Кучма.
На думку другого президента України, сьогодні російський слід у вбивстві Ґонґадзе визнають навіть його опоненти.
«Що ж до питання «Хто замовив Ґонґадзе?», то на нього сьогодні дають відповідь навіть ті, хто свого часу очолював антикучмістські протести, а згодом, обійнявши посади у найвищих державних інституціях, зокрема, силових і судових органах, отримав доступ до матеріалів справи про вбивство. Сьогодні вони вважають, що це була спецоперація проти України, спланована і реалізована ФСБ», — вважає колишній очільник держави.
Кучма також заявив, що акції протесту після вбивства Ґонґадзе були організовані задля «розхитування ситуації, дестабілізації держави та послаблення влади».
«Я чесно кажу, що акція «Україна без Кучми» викликала в мене великий негатив. Не тому, що вона була спрямована проти мене, а тому, що в її основі лежала провокація і маніпуляція. Саме через це вона не стала чимось схожим на Майдан і людей її підтримало у сотні разів менше», — сказав Кучма.
Він каже, що організатори акцій протесту «не мали жодного стосунку до вбивства, але вони скористалися ним у своїх політичних цілях», а це означало, що вони «хай і мимоволі виконували програму вбивць, адже заради цього Гонгадзе і вбили».
Довідково.
Журналіст, засновник «Української правди» Георгій Ґонґадз зник у Києві 16 вересня 2000 року. У листопаді того ж року в лісі на Київщині було знайдено обезголовлене тіло, яке, за висновками експертів, могло належати журналістові.
У 2009 році в Київській області було знайдено рештки черепа, які, за даними експертизи, належать Георгію. Як згодом довело слідство, Ґонґадзе викрали співробітники міліції та вбили в ніч на 17 вересня.
За вбивство Ґонґадзе засуджено до довічного ув’язнення екскерівника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача, вирок якому набув чинності в січні 2016 року. У липні 2021 року Верховний Суд залишив Пукача за ґратами довічно.
Також було засуджено до різних строків позбавлення волі колишніх співробітників міліції Миколу Протасова (13 років позбавлення волі, помер у тюрмі), Валерія Костенка та Олександра Поповича (12 років позбавлення волі), чиї вироки набули чинності в березні 2008 року.
Замовників убивства Георгія Ґонґадзе досі не знайдено та не притягнуто до відповідальності.
(Детектор медіа).
До Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який відзначається 2 листопада, міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила «Список хижаків за свободою преси у 2025 році», до якого увійшли 34 особи та організації зі всього світу.
«Що їх об'єднує? Ненависть до свободи преси. Їхні методи різні, але їхні цілі сходяться: придушення голосів незалежних медіа та придушення права на новини та інформацію. Вбивства, ув'язнення, наклепи, пропаганда, армії тролів — усе це засоби для нав'язування мовчання. Розкриття цих імен у цей символічний день служить нагадуванням про те, що безкарність не є неминучою. Тих, хто топче свободу інформації, необхідно назвати та притягнути до відповідальності», — йдеться в повідомленні RSF.
Цей список є аналогом Всесвітнього індексу свободи преси, який щорічно публікується RSF. Нижче подаємо повний перелік осіб, причетних до порушення свободи преси у 2025 році, за версією RSF.
Політична категорія (використання державного апарату для придушення медіа в країні):
- лідер Талібану Хайбатулла Ахундзада (Афганістан)
- лідер Росії Володимир Путін
- президент Нікарагуа Даніель Ортега
- самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко
- президент Азербайджану Ільхам Алієв
- лідер Ірану Алі Хаменеї
- президент Венесуели Ніколас Мадуро
- прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан
Безпекова категорія (фізичне насильство проти журналістів або їх ув'язнення):
- Армія оборони Ізраїлю (Ізраїль)
- Комуністична партія Китаю (Китай)
- Комісія з питань державної безпеки та миру (М'янма)
- прем'єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман
- Військова хунта (Буркіна-Фасо)
- Картель «Нове покоління Халіско» (Мексика)
- президент Сербії Александр Вучич
Юридична категорія (судові переслідування журналістів)
- голова Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) Брендан Карр
- Фонд боротьби з тероризмом (Гватемала)
- заступник прокурора Пномпеня Сенг Хеанг (Камбоджа)
- президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган
- голова адміністрації Гонконгу Джон Лі Качхіу
- Роскомнадзор (Росія)
- бізнес-конгломерат Adani Group (Індія)
Економічна категорія (фінансове паралізування медіа):
- компанії Alphabet та Meta (Сполучені Штати)
- олігарх і колишній прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі (Грузія)
- очільник пропагандистської організації «Диалог» Володимир Табак (Росія)
- компанія Alden Global Capital (Сполучені Штати)
- президент Кенії Вільям Руто
- медіамагнат Вінсент Боллоре (Франція)
Соціальна категорія (розпалювання ненависті до медіа та журналістів):
- бізнесмен, власник соцмережі X Ілон Маск (Сполучені Штати)
- організація «Чесна журналістика» (Ізраїль)
- головна редакторка державного телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян (Росія)
- вебсайт OpIndia (Індія)
- президент Аргентини Хав'єр Мілей
- прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо
Нагадаємо, як свідчать дані Індексу свободи преси за 2025 рік, глобальний стан свободи преси вперше в історії Індексу класифікується як «складний».
Загальну оцінку ситуації у світі погіршив показник, що вимірює фінансові умови журналістики та економічний тиск на галузь.
Вперше в історії Індексу умови для журналістської діяльності є поганими в половині країн світу і задовільними менш ніж у кожній четвертій країні.
Україна цьогоріч опинилася на 62-ій сходинці, опустившись на одну позицію за рік. Вона випередила Бразилію, Кот-д'Івуар та Андору, а також незначно поступилася Південній Кореї.
Ситуація зі свободою преси в Україні класифікується як «проблематична».
Довідково.
18 грудня 2013 року на своїй 68-й сесії ГА ООН прийняла резолюцію 68/163, в якій постановила проголосити 2 листопада Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів. Дата була вибрана в пам’ять про двох французьких журналістів, убитих у Малі 2 листопада 2013 року.До Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів, який відзначається 2 листопада, міжнародна організація «Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднила «Список хижаків за свободою преси у 2025 році», до якого увійшли 34 особи та організації зі всього світу.
«Що їх об'єднує? Ненависть до свободи преси. Їхні методи різні, але їхні цілі сходяться: придушення голосів незалежних медіа та придушення права на новини та інформацію. Вбивства, ув'язнення, наклепи, пропаганда, армії тролів — усе це засоби для нав'язування мовчання. Розкриття цих імен у цей символічний день служить нагадуванням про те, що безкарність не є неминучою. Тих, хто топче свободу інформації, необхідно назвати та притягнути до відповідальності», — йдеться в повідомленні RSF.
Цей список є аналогом Всесвітнього індексу свободи преси, який щорічно публікується RSF. Нижче подаємо повний перелік осіб, причетних до порушення свободи преси у 2025 році, за версією RSF.
Політична категорія (використання державного апарату для придушення медіа в країні):
- лідер Талібану Хайбатулла Ахундзада (Афганістан)
- лідер Росії Володимир Путін
- президент Нікарагуа Даніель Ортега
- самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко
- президент Азербайджану Ільхам Алієв
- лідер Ірану Алі Хаменеї
- президент Венесуели Ніколас Мадуро
- прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан
Безпекова категорія (фізичне насильство проти журналістів або їх ув'язнення):
- Армія оборони Ізраїлю (Ізраїль)
- Комуністична партія Китаю (Китай)
- Комісія з питань державної безпеки та миру (М'янма)
- прем'єр-міністр Саудівської Аравії Мухаммед бін Салман
- Військова хунта (Буркіна-Фасо)
- Картель «Нове покоління Халіско» (Мексика)
- президент Сербії Александр Вучич
Юридична категорія (судові переслідування журналістів)
- голова Федеральної комісії зі зв’язку США (FCC) Брендан Карр
- Фонд боротьби з тероризмом (Гватемала)
- заступник прокурора Пномпеня Сенг Хеанг (Камбоджа)
- президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган
- голова адміністрації Гонконгу Джон Лі Качхіу
- Роскомнадзор (Росія)
- бізнес-конгломерат Adani Group (Індія)
Економічна категорія (фінансове паралізування медіа):
- компанії Alphabet та Meta (Сполучені Штати)
- олігарх і колишній прем'єр-міністр Грузії Бідзіна Іванішвілі (Грузія)
- очільник пропагандистської організації «Диалог» Володимир Табак (Росія)
- компанія Alden Global Capital (Сполучені Штати)
- президент Кенії Вільям Руто
- медіамагнат Вінсент Боллоре (Франція)
Соціальна категорія (розпалювання ненависті до медіа та журналістів):
- бізнесмен, власник соцмережі X Ілон Маск (Сполучені Штати)
- організація «Чесна журналістика» (Ізраїль)
- головна редакторка державного телеканалу Russia Today Маргарита Симоньян (Росія)
- вебсайт OpIndia (Індія)
- президент Аргентини Хав'єр Мілей
- прем'єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо
Нагадаємо, як свідчать дані Індексу свободи преси за 2025 рік, глобальний стан свободи преси вперше в історії Індексу класифікується як «складний».
Загальну оцінку ситуації у світі погіршив показник, що вимірює фінансові умови журналістики та економічний тиск на галузь.
Вперше в історії Індексу умови для журналістської діяльності є поганими в половині країн світу і задовільними менш ніж у кожній четвертій країні.
Україна цьогоріч опинилася на 62-ій сходинці, опустившись на одну позицію за рік. Вона випередила Бразилію, Кот-д'Івуар та Андору, а також незначно поступилася Південній Кореї.
Ситуація зі свободою преси в Україні класифікується як «проблематична».
Довідково.
18 грудня 2013 року на своїй 68-й сесії ГА ООН прийняла резолюцію 68/163, в якій постановила проголосити 2 листопада Міжнародним днем припинення безкарності за злочини проти журналістів. Дата була вибрана в пам’ять про двох французьких журналістів, убитих у Малі 2 листопада 2013 року.
29 жовтня 1911 року на борту своєї яхти в суцільній тиші та повній самотності пішов з земного життя Джозеф Пулітцер. Що ми знаємо про нього? Ким був, про що мріяв, чого досяг у житті?
Народився в Угорщині. Мріяв стати військовим. Опинився в Сполучених Штатах у якості емігранта – без грошей і знання англійської. Служив у війську за часів Громадянської війни. Потім ким тільки не був – вантажником, офіціантом, погоничем мулів, бухгалтером на тартаку…
Вже згодом почалася його неймовірна журналістська історія.
Коли читаєш біографію Пулітцера, складається враження, що прожив він не одне життя, а декілька різних. І тоді мимоволі замислюєшся, які все ж таки незбагненні плани на кожного з нас у небесній канцелярії.
Втім, якби не працелюбність і наполегливість, помножені на гострий розум і здоровий глузд, а ще вдача, наявність чи відсутність якої ніхто не відміняв, невідомо, чи став би він впливовим газетним магнатом, людиною, яка ще у вісімнадцятому столітті заклала міцний фундамент сучасної журналістики.
Він запровадив цілу низку новаторських реформ – знизив вартість газети, збільшив кількість сторінок, започаткував колонку редактора та газетні кампанії, як наприклад збір коштів на постамент для Статуї Свободи, в якому взяло участь понад 150 тисяч осіб. І прізвище кожного, хто пожертвував хоча б декілька центів, було надруковано в його газеті. Кожен з донорів звісно ж залюбки купував цю газету зі своїм прізвищем. За п’ять місяців вдалося зібрати суму, яка перевищувала 100 тисяч доларів.
Його читачів приваблювала різноманітність тем – від кримінальної та світської хроніки до комерційних оглядів, актуальних розслідувань і гострих викривальних публікацій.
Джозефа Пулітцера вважають хрещеним батьком жовтої преси. Втім саме він став послідовним борцем за незалежність видань і фактично засновником четвертої влади.
Згодом безперервна напружена робота підірвала його здоров’я. Підступна хвороба вразила зір і нервову систему, з’явилася непереносимість будь-якого найменшого шуму.
Останні роки життя він взагалі не з’являвся в редакції, перебуваючи або у своєму звукоізольованому особняку, або на яхті, бо тільки шум моря не завдавав йому болю.
Водночас, розробивши спеціальну систему знаків для спілкування з підлеглими, Пулітцер до останнього не втрачав зв’язку з редакцією і визначав політику свого видання.
За заповітом, складеним 17 серпня 1903 року на борту яхти, 2 мільйона доларів Джозеф Пулітцер залишав Колумбійскому університету для створення Вищої школи журналістики та заснування Пулітцеровської премії, яку вручають щорічно від 1917 р за рішенням піклувальників Колумбійського університету в Нью-Йорку.
Розмір премії становить 15 тисяч доларів США. Можна сперечатися – багато це чи мало, але Пулітцерівська премія, безсумнівно, найбажаніша нагорода для кожного журналіста.
В Одесі 30 жовтня відбулася сесія міської ради, під час якої депутати ухвалили низку важливих рішень, що стосуються оновлення виконавчих органів та оптимізації міських структур.
Насамперед, депутатський корпус взяв до відома Інформацію про те, що Геннадій Труханов втратив українське громадянство. Цієї формальності вимагає Закон України «Про місцеве самоврядування».
Перед голосуванням на трибуну вийшов керівник фракції «Довіряй справам» у міськраді Олег Етнарович. Він заявив, що він і його колеги по партії завжди керувалися інтересами одеситів і здоровим глуздом, і ігнорувати ситуацію з Трухановим не збираються. Таким чином він дав зрозуміти, що «довіряйці» не мають наміру влаштовувати демарш і зривати голосування.
«Тим більше, що все це, а також запис у трудовій книжці наближає можливість подачі позову до суду, що дозволить Геннадію Труханову повернути громадянство, тому що правда завжди перемагає», — зазначив він.
Після цього всі 46 депутатів, які були присутні в залі, «взяли до відома» інформацію, натиснувши кнопки.
Одним із ключових питань порядку денного стало оновлення складу виконавчого комітету Одеської міської ради. До нового складу увійшло 17 осіб, серед яких — керівники міських департаментів, представники громадськості та заступники начальника новоствореної Одеської міської військової адміністрації - Надія Задорожна, Сергій Красиленко, Геннадій Раскін та Ольга Лозова.
Депутати підтримали рішення про ліквідацію комунальної установи "Муніципальна варта". У міськраді пояснили, що цей крок спрямований на скорочення бюджетних витрат і підвищення ефективності управління міськими ресурсами.
Ще одним рішенням стало врегулювання питань оплати праці посадових осіб міської ради. Виконуючому обов’язки міського голови Одеси, секретарю міськради Ігорю Ковалю, підвищили заробітну плату на 50% і встановили щомісячні премії. Документ також передбачає можливість надання матеріальної допомоги для оздоровлення та соціально-побутових потреб, а також право преміювати своїх заступників.
Зокрема, Коваль отримуватиме надбавку за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% посадового окладу, щомісячну премію у 150% від окладу з урахуванням усіх надбавок, а також щорічну матеріальну допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати.