з присмаком сепаратизму і підозрою на рейдерство
Рік тому у «Прес-кур’єрі» з’явилася моя перша публікація «Що дозволено Юпітеру…» з підзаголовком «Чому виник і чим завершиться конфлікт в ОРО НСЖУ». У ньому я описав, з чого почалося протистояння голови ОРО Работіна з керівництвом НСЖУ, як його штучно загострював сам Юрій Анатолійович за допомогою своєї адвокатки С. Дідур, і як безпринципність членів правління Одеської організації завели ситуацію у безвихідь.
У вересні 2025 року вийшла нова публікація «Що дозволено Юпітеру – 2», у якій розповідалося про гострі оцінки одеського конфлікту Пленумом правління НСЖУ – 3 липня його учасники одноголосно висловили недовіру Юрію Работіну. А в Одесі голова ОРО з однодумцями продовжували чергові бюрократичні викрутаси.
Нарешті, на початку березня вже нинішнього року у публікації «Що дозволено Юпітеру – 3» я розповів про те, як правління ОРО, грубо порушуючи статут, призначило на 3 березня 2026 року звітно-виборчу конференцію.
Усі ці публікації можна прочитати у друкованому варіанті газети «Прес-кур’єр» або знайти їх на нашому сайті http://pk.od.ua.
Сьогодні я хочу розставити деякі крапки над «і» в одеському конфлікті.
Звідки взялися «сепаратизм» і «рейдерство»?
Коли група одеських журналістів звинуватила Юрія Работіна у неправомірному поширенні їх персональних даних, а він відмовився давати будь-які пояснення з цього приводу, для розгляду конфліктної ситуації в Одесі керівництво НСЖУ створило Робочу групу у складі секретарів НСЖУ, членів правління і ревізійної комісії. Работін ігнорував усі засідання.
3 липня 2025 року відбувся Пленум правління НСЖУ. Він одноголосно висловив недовіру Юрію Работіну як члену правління. А ще прийняв таке рішення:
«Пленум НСЖУ вимагає від голови правління ОРО НСЖУ Юрія Работіна протягом місяця провести засідання правління і розглянути пропозиції щодо проведення позачергової звітно-виборчої конференції. Ігнорування цієї вимоги Пленум буде розцінювати як відвертий крок Юрія Работіна до сепаратистського відриву Одеської регіональної організації від НСЖУ».
Ось так в контексті одеського конфлікту з’явилося слово «сепаратизм». Воно стало реакцією на відверте ігнорування Юрієм Работіним рішень центральних органів НСЖУ, його вперте небажання дати свої пояснення щодо конфліктної ситуації і відмову публічно розглянути претензії колег.
Слово «рейдерство» вжив керівник секретаріату ОРО Валерій Осипов на своїй фейсбук-сторінці 25 травня 2026 року у заголовку свого допису «Як готується рейдерське захоплення журналістської організації в Одесі» (потім допис з’явився і на новоствореному сайті oronsju.od.ua). Зробив він це, очевидно, з страху через повідомлення про те, що в Одесі створюється нова журналістська організація як структура НСЖУ. (До публікації Осипова я повернуся нижче).
Як бачите, ні зрадою, ні бандитизмом тут не пахне.
Чого вимагала НСЖУ від Юрія Работіна
Претензій до Юрія Работіна, який три десятки років очолює Одеську регіональну організацію, зібралося багато. Найперше, це запущений облік членів НСЖУ і безпринципність при прийомі нових членів. Правлінню НСЖУ і Ревізійній комісії довелося виключати з лав НСЖУ осіб, прийнятих до Спілки в Одесі, які дискредитували журналістську спільноту або були викриті в колабораціонізмі. Також було анульовано рішення ОРО про прийом 9 осіб з Херсонщини через відсутність у них належного журналістського статусу (в Херсоні їх не приймали до Спілки, а у Работіна – будь ласка).
Подібне стало можливим зокрема й через те, що багато речей в Одеській організації вирішує особисто Юрій Работін. Відверто кажучи, повноцінних засідань правління після конференції 2017 року я пам’ятаю одне-два, більшість питань вирішуються поспіхом, переважно по телефону. А за характером Юрій Анатолійович завжди хоче бути «своїм» для всіх. При цьому полюбляє, коли його називають «головним журналістом Одещини». І все це накопичується роками.
Випадок з оприлюдненням персональних даних журналістів не переріс би у конфлікт, якби Работін публічно сприяв розгляду претензій до нього. А він «заховався» за спиною адвокатки і погрожував судом усім, хто має до нього претензії.
Пленум НСЖУ поставив вимогу про проведення позачергової конференції для того, щоб нарешті правління ОРО на чолі з Работіним навело порядок в організації. У першу чергу мова йде про облік членів НСЖУ і первинних журналістських організацій, які обирають делегатів на конференцію. Без цього конференція не може відбутися.
А що правління на чолі з Работіним? Спочатку відмовилося обговорюючи питання про скликання конференції, потім організували «збір» підписів членів правління проти скликання конференції. Коли це не дало результатів, замість адвокатки, яка фігурувала на початку одеського конфлікту, за справу «порятунку» Юрія Работіна від претензій керівних органів НСЖУ взялися люди з досвідом б’юрократичних маніпуляцій, мета яких завжди одна – зробити видимість дій. Вимагаєте конференції – буде вам конференція! А щоб легалізувати усі кроки, їм довелося «придумовувати» засідання, «посилатися» на рішення, маніпулювати датами і термінами (про все це я писав у публікації від 5 березня).
Замість конференції зібрання «у Работіна»
Я бачив у соцмережі світлини з зібрання 3 березня, у тому числі й традиційне загальне фото на сходах офісу ОРО. Не всіх, але багатьох людей знаю і поважаю як журналістів-пенсіонерів. Може 2-3 мають і сьогодні якесь відношення до преси, але ніхто з них – я переконаний – не був обраний на конференцію як того вимагає Статут ОРО. Немає там представників редакцій газет «Вечірня Одеса», «Одеське життя», «Чорноморські новини» та інших провідних медіа…
Першим про зібрання 3 березня написав у фейсбуці все той же керівник секретаріату ОРО Валерій Осипов (і коли його встигли переобрати?).
Замість того, щоб назвати кількість членів НСЖУ в одеській організації і кількість делегатів, він повторює нісенітницю: «Делегатів обрано відповідно до квоти, встановленої Правлінням НСЖУ в місті Києві» (у цитатах тут і далі збережено стиль і орфографію автора). Хіба не простіше назвати кількість обраних і присутніх?
Зате, виявляється, живі ще радянські традиції: «У заході також взяли участь … представники Асоціація портів України «Укрпорт», Українсько-Арабської ділової ради, заступник директора Державної установи Інститут ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України та інші почесні гості. Делегатам конференції були зачитані від них вітання та щирі побажання плідної роботи окремо і від мера польського міста». Додамо, напередоні у соцмережі публікувалося навіть привітання від … Партії зелених екологів Молдови.
Невідомо з якою метою, але в дописі Валерія Осипова стверджується, що у заході взяв участь «представник Правління НСЖУ з Києва». Це чергова неправда. А ось п. Поживанов був…
«За підсумками звітного періоду конференція ухвалила постанову про визнання діяльності Правління задовільною».
Далі – загадкова фраза: «Окремо була прийнята постанова конференції на далеку перспективу».
Звичайно, «одноголосним рішенням делегатів головою організації знову обрано Юрія Работіна».
Також було обрано правління, до складу якого «увійшли п’ять Заслужених журналістів України, четверо науковців, серед яких два доктори наук, два кандидати наук, один професор та один доцент, завідувач кафедри, заступник директора інституту Національної академії наук України…».
А ще: «На конференції делегати конфернции обрали своїх представників в Правління НСЖУ Київа» (це цитата).
Присутнім на зібранні роздавали віддруковані брошури з матеріалами псевдо-конференції. У кольоровій обкладинці на 28 сторінках дрібним шрифтом там вміщено «Порядок денний», «Регламент», «Тези доповіді» та інші матеріали, рясно усіяні орфографічними і стилістичними помилками (я не став їх виправляти у цитатах).
Тези доповіді Юрія Работіна у брошурі займають аж 14 сторінок! Там стверджується (цитую): «Одеська регіональна організація НСЖУ сьогодні об’єднує понад 2373 членів…». А ще: «На жаль, за звітний період журналістська спільнота втратила 96 наших колег. Це велика й болюча втрата для всієї організації. А всього за цій період відійшло в засвіти (568) журналістів» (цитата).
То скількох членів НСЖУ насправді не стало? Чому на правлінні 21 лютого Валерій Осипов оприлюднив іншу цифру – 495 померлих?
У тезах доповіді згадуються, звичайно, проблеми і медіа, конкурси і творчі зустрічі, робота з ветеранами і молоддю, багато іншого, але ні слова про те, що:
- правління НСЖУ висловило недовіру Юрію Работіну,
- на час розгляду конфлікту припинено прийом нових членів до Спілки журналістів через Одеську регіональну організацію,
- підтримано ініціативу створення нової Одеської місцевої організації НСЖУ.
Доповідач не став такими питання псувати настрій присутнім, він добре знав свою аудиторію: «багато покликаних, але мало обраних».
До речі, у одній з своїх публікацій уже після псевдоконференції п. Осипов не заперечує: реальної кількості членів НСЖУ в ОРО і сьогодні не встановили. То як можна було обирати делегатів?
З усього, що сталося, я роблю такі висновки:
- правління НСЖУ, на жаль, не помилилося з оцінкою ситуації в Одесі;
- організованою псевдоконференцією Юрій Работін підтвердив свої дії, спрямовані на відрив Одеської регіональної організації від НСЖУ;
- діючі журналісти, які сьогодні визначають інформаційний простір Одещини, як і більшість місцевих журналістів-ветеранів, заслуговують на кращу професійну організацію, ніж березневе «зібрання у Работіна».
Яких рейдерів боїться п. Осипов?
Важко зрозуміти допис Валерія Осипова «Як готується рейдерське захоплення журналістської організації в Одесі». І не лише через постійно велику кількість помилок у його текстах, а й через маніпуляції фактами, оцінками, висновками.
У чималому за обсягом матеріалі згадуються усього два прізвища (очевидно, вони й рейдери) – Дмитро Бакаєв, відомий одеський тележурналіст, і Віктор Весілик – секретар НСЖУ. Першого п. Осипов повчає, як треба читати і розуміти документи НСЖУ, а Весілика, прізвище якого у черговий раз переплутав, звинувачує у тому, що той не має права представляти Одеську область. Повна нісенітниця!
До речі, Дмитро Бакаєв дуже логічно і толерантно відписав Осипову, але його відгук швидко видалили.
А Віктора Весілика секретарем Спілки обирав Пленум НСЖУ. Він там відповідає за доручену йому ділянку роботи, а не, як вважає п. Осипов, має «захищати інтереси одеських журналістів у центральних органах Спілки». Кого захищати, Работіна? Чи тих журналістів, інтересами яких Работін знехтував?
Всезнаючий ШІ стверджує, що «рейдерське захоплення (рейдерство) — це незаконне або напівзаконне вилучення бізнесу, майна, земельних ділянок чи корпоративних прав у законних власників проти їх волі».
А що у нашому випадку?
Одеська регіональна організація тривалий час ігнорує рішення керівних органів НСЖУ, не комунікує з центральним апаратом і своїми діями демонструє, що перестала бути структурою НСЖУ.
Пленум НСЖУ підтримав ініціативу групи журналістів про створення в Одесі нової журналістської організації як структури НСЖУ.
Документи про створення нової організації подані на розгляд в органи держреєстру.
Сподіваюсь, нова структура Національної спілки журналістів в Одесі вже незабаром запрацює і на облік до неї стануть усі одеські члени НСЖУ, які і надалі вирішать залишатися в журналістській спільноті України.
Йосип БУРЧО.