Пішов у засвіти відомий одеський кінорежисер Віллен Новак

Одеська кіностудія прощається з режисером-постановником, членом-кореспондентом Національної академії мистецтв України, народним артистом України Вілленом Захаровичем Новаком (03.01.1938-29.03.2026).

Віллен Новак присвятив 55 років життя кіномистецтву, яскраво дебютувавши на Одеській кіностудії стрічкою «Ринг» (1973). Надалі практично кожен з його п’ятнадцяти фільмів неодмінно ставав справжньою подією в історії українського кіно. Достатньо лише нагадати «Вторгнення» (1980), «Дві версії одного зіткнення» (1985) та «Гу-га» (1989). А драма «Дике кохання» (1993) та мелодрама «Принцеса на бобах» (1997) ставали абсолютними лідерами національного прокату. З майстром охоче працювали кінозірки, цінуючи його досвід, тактовність та інтелігентність, що нечасто поєднується в одній творчій особистості.

Десять разів кінотвори Віллена Захаровича приносили йому вищі нагороди на знаних фестивалях, чотири рази його визнавали переможцем престижних міжнародних кінофорумів. Останній за часом фільм «Чому я живий» (2021), зібрав вагому колекцію фестивальних нагород. Присвячена подіям у Маріуполі часів Другої світової війни та потрапивши на екрани нині, коли у тому ж-таки Маріуполі знову почалися трагедії внаслідок російсько-фашистської навали, картина Новака набула особливого значення.

Віллена Захаровича обирали та призначали художнім керівником двох творчих об’єднань Серед перших він став володарем іменної відзнаки «Легенда Одеської кіностудії». За честь для себе вважали керівники всеукраїнських кінофестивалів його участь у роботі журі. Варті уваги акторські роботи Новака, наприклад, у стрічках Михайла Каца «Пустеля» та Кіри Муратової «Другорядні люди».

Смерть Вілена Новака є великою втратою для мистецтва, для кіно, для Одеси.